Міністерство
освіти і науки України

Кафедра
загальної та регіональної географії

Реферат

«Легені
землі. Проблеми збереження лісів»

2008

План

1. Рослинний світ й людина

2. Ліс та діяльність людини

3. Ліс та туризм

4. Лісові ресурси

5. Знищення лісів

5.1 Стан лісів у світі

5.2 Загибель тропічних лісів

5.3 Як зупинити загибель тропічних лісів

5.4 Промислове лісокористування

5.5 Лісові пожежі

6. Захист лісів

6.1 Захист лісів від пожеж

6.2 Захист лісів від шкідливих комах і хвороб

7. Заходи щодо охорони лісу

Висновок

Список використаної літератури

1. Рослинний світ і людина

Рослини — це
особливе царство природи, у яке входить більш ніж 300 тис видів. Найбільшу роль
у підтримці життя на землі відіграє рослинність лісів. У наш час лісом покрито
близько 3,8 млрд. га, або 30% суходолу. Розподіл лісів на планеті
нерівномірний. Вони зосереджені в середніх широтах північної півкулі й у
тропічній зоні, становлячи відповідно 54% й 46% загальної лісової площі. Лісовий
покрив — головна продуктивна сила Землі, енергетична база її живої оболонки —
біосфери, сполучна ланка всіх компонентів і найважливіший фактор її стійкості.
Близько 90% всієї фітомаси суходолу сконцентровано в лісах. Та й функції
відтворення життя вони виконують краще інших типів рослинності. Сумарна листова
поверхня лісів світу майже в 4 рази перевищує поверхню всієї нашої планети. Із
цим зв’язані й високі параметри поглинання сонячної радіації й вуглекислоти,
виділення кисню, транспірації, інших процесів, що впливають на формування
природної обстановки.

Ліс має величезні
санітарно-гігієнічні й цілющі властивості. Неоціненне й естетичне значення
лісів. Ліс один з факторів підтримки рівноваги хімічного складу атмосфери,
особливо в балансі трьох речовин: Оксисену, Карбону й Нітрогену. Підраховано, що
1 га лісу в рік здатний поглинути 5-10 тонн вуглекислого газу й виділити 10-20
тонн кисню. Ліси називають «зеленими легенями» планети.

Участь лісів у
природному балансі Нітрогену також велика. Як відомо, листя, хвоя, шматки кори
й сучки, потрапляючи в ґрунт, за допомогою бактерій поступово перетворюються в
добрива.

У процесі
фотосинтезу багато деревних, чагарникових і трав’янистих рослин виділяють
особливі хімічні сполуки, які мають велику активність.

Ученими визначено
300 різних найменувань хімічних речовин, що втримуються в повітрі природних
лісів, різних ароматичних сполук, ефірних масел й ін. Ліси здатні активно
перетворювати хімічні й атмосферні забруднення, особливо газоподібні, причому
найбільшою окисною здатністю, володіють хвойні насадження, а також деякі сорти
лип, верб, беріз. Крім того, ліс має можливість поглинати окремі компоненти
промислових забруднень.

Ліс, особливо
хвойний, виділяє фітонциди, які вбивають багатьох хвороботворних мікробів,
оздоровлюють повітря. Лісопарковий пояс є потужним резервом чистого повітря для
міста й захистом від несприятливих вітрів, замету пилу з оточуючих місто
територій.

В умовах все
зростаючої урбанізації, росту населення міст й промислових центрів підсилюється
прагнення людей до відпочинку на лоні природи — у лісах й інших природних зонах
відпочинку. Оздоровчий ефект лісу великий і при короткочасному перебуванні у ньому:
спостерігається поліпшення діяльності серця, поглиблення дихання, зниження
збудливості кори головного мозку, при цьому поліпшується настрій, відновлюється
працездатність.

Багато лісових
масивів, у першу чергу приміські ліси, перетворилися в місця масового
відпочинку. Однак наслідком прагнення до заміського повітря став великий
екологічний збиток, що наносять природі відпочиваючі. У сферу впливу
потрапляють все нові лісові території, рекреаційні навантаження ростуть,
викликаючи погіршення якісного стану лісу, а в деяких випадках і його повну
деградацію. Знижуються санітарно-гігієнічні, водоохоронні й ґрунтозахисні функції
природних лісів, губиться їх естетична цінність.

Масштаби й
причини скорочення площ лісів по континентах, по даним ФАО й іншим джерелам

Зовсім очевидно,
що для лісів, більш-менш активно використовуваних для відпочинку, потрібні
певні режими ведення господарства, специфічні форми організації території й
регулярний контроль за їхнім станом.

Лісу належать
вирішальна роль у підтримці гідрологічного режиму рік, у попередженні дефляції
й ерозії ґрунтів, а також у боротьбі з посухами. З метою захисту ґрунтів від
дефляції й ерозії, боротьби з посухою й підвищення врожайності
сільськогосподарських культур у більших обсягах проводяться роботи із захисного
лісорозведення. Широкий розмах одержало залісення берегів рік, каналів, водойм.
Лісосмуги захищають водні джерела від забруднення стічними водами з полів,
служать природними фільтрами.

2. Ліс
і діяльність людини

У процесі
еволюції суспільства мінялися характер і масштаби впливу людини на ліс, як і на
природу в цілому. Учені думають, що вже на стадії збирання, полювання й
рибальства відбулася перша екологічна криза антропогенного походження. Рівнинні
ліси Європи стали скорочуватися в результаті вирубки й застосування вогню.
Значно більші впливи на ліс виявилися на стадії скотарства й землеробства в
розвитку людського суспільства. За підрахунками, займана площа лісами за
історичний період скоротилося в 2 рази. Деякі ліси піддавалися особливо
сильному впливу: уже зведено 40-50% первісної площі змішаних й широколистяних лісів,
85-90% — мусонних, 70-80% — середземноморських сухих.

На великій
Китайській й Індо-Гангскій рівнинах залишилося менше 5% лісів. Темпи рубання
лісів не сповільнюються: щорічно їхня площа скорочується на 200 тис. км².
Особливу тривогу викликає стан тропічних лісів, образно висловлюючись «легенів»
нашої планети, які вирубуються зі швидкістю 15-20 га за хвилину (це питання більш докладно буде розглянуто далі).

Знижується лісистість
територій. Вибірковість вирубок позначається на породному складі лісу. У наших
лісах це призводить до зниження частки хвойних порід.

Найстрашніший
ворог лісу — вогонь. Пожежу порівнюють із ерозією ґрунту, і це правильно.
Ерозія — бич землеробства, пожежа — бич лісів. В 90-х роках ХХ сторіччя на
території Росії щорічно виникало до 30 тис. пожеж, що охоплюють 2 і більше млн.
га.

Великий збиток
лісовим ресурсам наносить перезволоження ґрунту, підтоплення в результаті
будівництва ГЕС (особливо на рівнинній місцевості), водоймищ, шосейних доріг, залізниць
і т.д. Загибель лісів із цих причин можна спостерігати практично скрізь.
Промислові підприємства, викидаючи в атмосферу, воду, ґрунт різні хімічні
сполуки, викликають пригнічення й загибель дерев, чагарників.

Значний збиток
лісам, рослинності лугів і пасовищ наносить підвищений вміст у повітрі свинцю,
особливо поблизу великих автомагістралей з інтенсивним автомобільним рухом, що
приводить до нагромадження його в тканинах і як наслідок викликає пригнічення,
а нерідко загибель. Шкідливим для лісової рослинності є пил цементних заводів,
вапняку і кремнієвих порід. Від їхньої дії забиваються продихи, руйнується
хлорофіл, а на поверхні утвориться кірка.

Серед причин
загибелі лісів варто назвати шкідників і хвороби. Площа вогнищ дії шкідливих
комах у лісах Росії щорічно досягає 2-3 млн. га. В 1991 році зросли з 4,2 до
61,4 тис. га вогнища особливо небезпечного шкідника тайгових лісів —
сибірського шовкопряда.

Одне із тривожних
явищ останніх років — усихання лісів: новий вид руйнування. Початок захворювання
лісу, як правило, пов’язують із пригнічуючими діями промислового забруднення
навколишнього середовища: кислотні дощі, токсичні речовини, що втримуються у
повітрі, а також вплив кліматичних факторів або навіть мікрохвиль, електричними
струмами високої напруги й радіоактивністю. На ослаблених деревах значно збільшується
кількість комах-паразитів, хвороба підсилюється, хворих дерев стає більше.
Зростає небезпека лісових пожеж, частішають вітроповали у лісі, погіршується
якість деревини. Екосистема починає деградувати й зрештою гине. Більші масштаби
й високі темпи порушення лісів, розмаїтість причин, що спричиняють його, утруднює
проведення конкретних лісоохоронних заходів.

До постійних
причин деградації лісів відносять і пошкодження дикими тваринами, випас худоби,
особливо ВРХ.

3. Ліс і туризм

З давніх часів
ліс завжди приваблював до себе велику кількість мисливців збирачів ягід і
грибів і просто бажаючих відпочити. З розвитком у нашій країні масового туризму
кількість відвідувачів лісу, настільки зросло, що перетворилося у фактор, якого
не можна не враховувати при охороні лісу. Мільйони людей у літню пору, особливо
в суботи й неділі, виїжджають в приміські ліси, щоб провести свої вихідні дні
або відпустку на лоні природи. Тисячі туристів роблять походи по однаковим
маршрутах. В приміських лісах нерідко можна зустріти цілі наметові містечка з численним
населенням. Відвідувачі лісу вносять великі зміни в його життя. Для установки
наметів рубають, знімають, ламають і гублять молоду поросль. Молоді дерева
гинуть не тільки під кострищами, але й під сокирами, а то й просто під ногами
численних відвідувачів. Ліси, часто відвідувані туристами, настільки засмічуються
консервними банками, пляшками, ганчірками, папером і т.д., несуть сліди більших
і малих ран, що це негативно позначається на природному лісовідновленні. Несуть
і везуть букети квітів, гілки зелені, дерев, чагарників. Запитується, що ж
буде, якщо кожний зірве тільки по одній гілці, одній квітці? І не випадково
після ряду років браконьєрського відношення до природи у наших, особливо
приміських, лісах не стало багатьох колись удосталь зростаючих рослин,
чагарників і дерев. Навесні десятки тисяч городян прямують у ліси за
черемшиною, бузком. Не задовольняються скромними букетами. Оберемки, віники,
найчастіше на дахах автомобілів. Як отут не позаздрити тонкому смаку японців,
які вважають, що букет зіпсований, якщо у ньому більше трьох квіток. Не останнє
місце в завдання збитків займає звичай прикрашання новорічних ялинок. Якщо
вважати, що одна святкова ялинка доводиться на 10-15 жителів, то стає ясно
кожному, що, приміром, великому місту ця затишна традиція обходиться щорічно в
кілька десятків, а то й сотень тисяч молодих дерев. Особливо страждають малолісні
райони.

Присутність
навіть однієї людини не проходить для лісу безслідно. Збір грибів, квітів і
ягід підриває самооновлення ряду видів рослин. Багаття на 5-7 років повністю
виводить із ладу клаптик землі, на якому воно було розкладене. Шум відлякує різних
птахів і ссавців, заважає їм нормально ростити потомство. Обламування гілок,
карбу на стовбурах й інші механічні пошкодження дерев сприяють зараженню їх
комахами-шкідниками.

Треба ще раз
нагадати: ліс — наш друг, безкорисливий і могутній. Але він, немов людина, у
якого відкрита навстіж душа, вимагає й уваги, і турботи від недбайливого,
бездумного до нього ставлення. Життя без лісу немислиме, і ми усі відповідаємо за
його благополуччя, відповідаємо сьогодні, відповідаємо завжди.

Рекреаційні
навантаження підрозділяються на безпечні, що включають як низькі, так і
гранично допустимі навантаження, небезпечні і критичні, і катастрофічні.
Безпечним можна вважати навантаження, при якому у природному комплексі не
відбувається незворотних змін. Вплив таких навантажень призводить природний
комплекс до II або III стадії дигресії. Навантаження, що відповідає II стадії,
умовно називають «низьким», тому що природний комплекс здатний витримати
більше навантаження, не втрачаючи при цьому відновної сили.

Гранично
припустиме рекреаційне навантаження призводить природний комплекс до III стадії
дигресії. Якщо природний комплекс переходить із III в IV стадію дигресії, тобто
«переступає» границю стійкості, рекреаційні навантаження вважаються небезпечними.
Критичні навантаження відповідають IV стадії дигресії фітоценозу. Катастрофічні
навантаження приводять природний комплекс до V стадії дигресії, при якій
порушуються зв’язки, як між природними компонентами, так і між їхніми
складовими частинами.

Різні типи
природних комплексів, що володіють різною структурою й характером взаємозв’язків
між морфологічними одиницями, по-різному реагують на будь-які зовнішні впливи,
у тому числі й на рекреаційні навантаження. Тому навантаження безпечне для
одного типу природного комплексу, може стати небезпечним або навіть критичним
для іншого типу.

Основне завдання
ведення лісового господарства у зелених зонах — збереження й поліпшення
оздоровчих і захисних властивостей лісів, і створення сприятливих рекреаційних
умов для масового відпочинку населення. Передбачаються роботи з організації
території, будівництва під’їзних колій, прокладці перехідних стежок й туристських
маршрутів, пристрою водойм, місць відпочинку, спортивних майданчиків, стоянок
для автомашин й ін. Споруджуються мотелі, наметові табори, регламентується
відвідуваність. Установлюються граничні норми навантажень, правила поведінки
населення в лісі й відповідальність за їхнє порушення.

4. Лісові
ресурси

Для раціонального
використання всі ліси поділяються на три групи.

Перша група. Ліси, що мають водоохоронне
й ґрунтозахисне значення, зелені зони курортів, міст й інших населених пунктів,
заповідні ліси, захисні смуги уздовж рік, шосейних доріг і залізниць,
пам’ятники природи й деякі інші.

Друга група. Насадження малолісистої
зони, розташовані в основному в центральних і західних районах країни, що мають
захисне й обмежене експлуатаційне значення.

Третя група.
Експлуатаційні ліси багатолісних зон країни.

Ліси першої групи
не використовуються, у них проводяться тільки вирубування в санітарних цілях,
омолодження, догляду, освітлення й т.д. У другій групі режим вирубування
обмежений, використання у розмірі приросту лісу. Ліси третьої групи мають
промисловий режим вирубування. Вони є основною базою заготівлі деревини. Крім господарської
кваліфікації, ліси розрізняють і за їх призначенням й профілем — промислові,
водоохоронні, полезахисні, курортні, пришляхові й т.д.

5. Знищення лісів

5.1 Стан лісів у
світі

Стан лісів у
світі не можна визнати благополучним. Ліси інтенсивно вирубуються і далеко не
завжди відновлюються. Щорічний обсяг вирубок складає більше 4,5 млрд. м³.
Особливо тривожить світову громадськість проблема лісів тропічної й
субтропічної зон, де вирубується більше половини світового обсягу річної
лісосіки. Уже деградувало 160 млн. га тропічних лісів, а з вирубаних щорічно 11
млн. га відновлюється плантаціями лише десята частина. Тропічні ліси покриваючі 7% земної
поверхні в районах, близьких до екватору, нерідко йменуються легенями нашої
планети. Їхня роль у збагаченні атмосфери киснем і поглинанні вуглекислого газу
винятково велика.
Тропічні ліси —
це місце перебування 3 — 4 млн. видів живих організмів. Тут живе 80% видів
комах, зростає  відомих видів
рослин. Ці ліси поставляють  запасів
кисню. По даним ФАО, вони знищуються зі швидкістю 100 тис. км² за рік.
33% площі тропічних лісів перебувають у Бразилії, по 10% — у Заїрі й Індонезії.
Унікальні тропічні ліси Амазонки (7 млн. км² ), які охоплюють 8
держав: Болівію, Бразилію, Венесуелу, Колумбію, Перу, Еквадор, Гайану й
Суринам. Амазонія — це неповторний куточок землі. Іншого такого в природі просто
немає. Чим він незвичайний? Це найбільша у світі низовина, із найбагатоводнішою
рікою, найбільшим масивом тропічного лісу. Його флора нараховує до 4000 видів
дерев, коли у всій Європі їх усього 200. Тільки мала частина амазонських рослин
досліджена. Багато з них могли стати основою для нових ліків і
сільськогосподарських культур. Але нещадна сокира й вогонь загрожують позбавити
нас усіх цих багатств. Амазонія
впливає на клімат планети. Це дуже важлива, велика частина складного й добре
налагодженого природою механізму – біосфери Землі. Якщо його нормальна робота
порушиться, це призведе до серйозних наслідків, боляче вдарить по всім нам, де
б ми не жили. Особливе занепокоєння
викликають пожежі в Амазонії. Адже при цьому виділяється вуглекислий газ. Космонавти
свідчать: ліс в Амазонії на величезних площах затягнутий сизим серпанком. Його
палять, щоб очистити ще одну ділянку землі під плантації. Середнє число дрібних
пожеж доходить в окремі місяці до 8 тис. У певний момент весь ліс у Південній
Америці може зрештою спалахнути одним гігантським багаттям через численні
підпали. Право вирішувати долю тропічних лісів цілком належить амазонським
країнам. В 1989 р. 8 південноамериканських держав — членів Амазонського пакту
прийняли «Амазонську декларацію». Вона закликає до захисту
екологічного й культурного надбання амазонських регіонів, раціональному підходу
до завдань їх соціально-економічного розвитку, повазі прав проживаючих там
індійських племен й народностей. Неблагополучне становище з лісами й на Європейському континенті. На
перший план тут виходять проблеми забруднення атмосфери промисловими викидами,
які вже почали носити континентальний характер. Ними уражено 30% лісів Австрії,
50% лісів ФРН, а також ліси Чехословаччини, Польщі. Поряд з чутливими до
забруднення ялиною, сосною, ялицею, стали ушкоджуватися такі відносно стійкі
породи, як бук і дуб. Ліси Скандинавських країн сильно постраждали від
кислотних дощів, що утворюються при розчиненні двоокису сірки, що викидає в
атмосферу промисловість інших європейських країн. Аналогічні явища відзначені у
Канадських лісах які страждають від забруднень, перенесених з США.

5.2 Загибель
тропічних лісів

Руйнуються
практично всі типи місцеперебувань, однак гостріше всього ця проблема стоїть у
вологих тропічних лісах. Щорічно тут вирубується або піддається яким-небудь
іншим впливам ліси на площі, рівній приблизно території всієї Великобританії.
При збереженні існуючих темпів руйнування цих лісів через 20-30 років від них
практично нічого не залишиться. Тим часом, по підрахунках фахівців, дві третини
з 5-10 млн. видів живих організмів, які населяють нашу планету, виявлені в
тропічних лісах.
Найчастіше як
основну причину загибелі більшої частини тропічних лісів називають надмірний
ріст чисельності населення. Ця остання обставина у країнах, що розвиваються,
веде до збільшення заготівлі дров для опалення жител і розширенню площ для
підсічного землеробства, яке практикується місцевими жителями. Деякі експерти вважають, що
обвинувачення спрямовані не за адресою, тому що, на їхню думку, з підсічним
способом обробки землі пов’язане знищення лише 10-20% лісів. Значно більша
частина тропічних лісів знищується через широкомасштабний розвиток скотарства й
будівництва військових доріг у Бразилії, а також в результаті росту потреби в
деревині тропічних дерев, що вивозиться із Бразилії, Африки й Південно-Східної
Азії.

5.3 Як зупинити
загибель тропічних лісів?

Ряд організацій,
такі, як Всесвітній банк і продовольча та сільськогосподарська організація ООН,
приклали чимало зусиль і фінансових засобів для того, щоб спробувати зупинити
масову загибель тропічних лісів. За період з 1968 по 1980 г. Всесвітній банк витратив 1 154 900 $ на програми відновлення тропічних лісів. Але поки ще неясно,
чи вплинуло це яким-небудь чином на вирішення проблеми. Одна із причин малоефективності
вжитих заходів, полягає в тому, що значно більші суми витрачаються на проекти
розвитку сільського господарства. Коли уряд країни має можливість вибирати між програмою
розвитку сільського господарства й проектами відновлення лісів, вибір, як
правило, робиться на користь першої програми, тому що вона обіцяє швидке
задоволення потреб населення в продуктах харчування. Друга причина полягає в
тім, що позики, аналогічні тим, які надаються Всесвітнім банком, насправді
іноді сприяють розширенню вирубки лісів. Країна може вважати для себе більш
вигідним спочатку одержати доход від продажу деревини спілих дерев, а потім,
використовуючи отримані позики, здійснити програму відновлення вирубаних лісів. Отже, у результаті такої постановки
справи сума позики подвоюється. Гаппі (Guppy,1984) зробив цікаву пропозицію, що полягає в тім, щоб
створити організацію країн – виробників деревини (ОТЕС), аналогічну за структурою
успішно функціонуючу нафтовому картелю ОРЕС. На думку Гаппі, ціна на деревину
тропічних дерев сильно занижена на світовому ринку. У процесі вирубки лісів
тільки 10% дерев удостоюється уваги лісозаготівників. З інших дерев, що
виростають у лісі, 55% непоправно руйнуються, а що залишилися 35% залишаються
недоторканими. Тим часом багато дерев, що залишилися непроданими, цілком
придатні для використання й експорту й мають прекрасну деревину. Просто ринкові
ціни не виправдують витрат на транспортування. У силу того, що деревина тропічних
дерев приносить настільки незначний прибуток на світовому ринку, проекти
збереження й розвитку лісових масивів ніяк не можуть конкурувати з проектами
розвитку сільського господарства, будівництва гребель для ГЕС або якими-небудь
іншими планами розвитку. Пропонований картель міг би, штучно завищуючи ціни на
деревину тропічних лісів на світовому ринку, сприяти підвищенню значимості
збереження лісових масивів. Крім того, частина доходів, одержуваних за рахунок
підвищення цін на деревину, можна було б направляти на проекти відновлення
лісів. Чи приведе цей шлях до
порятунку тропічних лісів — покаже майбутнє. Ясно однак, те, що цей план
відповідає одній дуже важливій вимозі: його здійснення не приведе до того, що
вся вага тягаря й жертв, пов’язаних зі збереженням вимираючих видів тварин і
рослин, падає на плечі тієї частини населення земної кулі, що найменше готова
до цього, а саме на плечі населення країн, що розвиваються.

5.4 Промислове лісокористування

Термін «лісове
користування», позначає використання всіх ресурсів лісу, всіх видів
лісових багатств.

Головне лісокористування
займається заготівлею й використанням деревної продукції: основної — деревини,
другорядної — живиці, кори, тріски, пнів, лубу. Промисловим головне лісокористування
називають завдяки більшим масштабам робіт й їхньої постановки на індустріальну
основу.

Побічне лісокористування
використовує не деревну продукцію, і за ознаками воно близьке до промислового
лісокористування. Відмінною рисою двох типів природокористування є те, що для
промислового лісокористування характерне широке коло екологічних проблем, а для
побічного особливо значимі проблеми, пов’язані із надлишком відвідувань лісових
масивів й непомірним вилученням біологічних ресурсів лісу.

Промислове
лісокористування.
Головним напрямком промислового лісокористування є заготівля деревини. Із цим
пов’язано виникнення екологічних проблем у зонах масових заготівель лісу. Одним
із основних наслідків заготівлі деревини є заміна корінних лісів вторинними, як
правило, менш коштовними й нерідко менш продуктивними. Але це тільки перший крок. Рубання
запускає механізми глибоких економічних змін у регіоні зникнення лісу. Ці зміни
зачіпають всі сфери. Інтенсивність
змін залежить від інтенсивності вирубувань, а вони, у свою чергу, залежать від
ряду факторів: потреба в деревині, транспортна доступність району заготівель,
оснащеність робіт на лісосіці. Також на інтенсивність вирубування впливають
склад порід і вік лісів. Несприятливі наслідки особливо проявляються в тих випадках, коли
спостерігається переруб деревини (вирубується більше, ніж виростає за рік). Використання деревини в лісохімічній промисловості.

При рубаннях, що
відстають по темпах приросту деревини, спостерігається недоруб, який приводить
до старіння лісу, зниженню його продуктивності, захворювання старих дерев.
Отже, переруб приводить до виснаження лісових ресурсів в одних районах, а
недоруб — до недовикористання їх в інших. І в тому, і в іншому випадку ми маємо
справу з нераціональним природокористуванням. Тому лісівники відстоюють
концепцію безперервного лісокористування, заснованого на збалансованості вирубки
й поновлення лісів і запасів деревини. Однак поки що на планеті переважає
переруб лісів.

Виникнення
екологічних проблем пов’язано не тільки з масштабами вирубування лісів, але й
зі способами вирубування. Зіставлення позитивних і негативних наслідків
свідчить про те, що вибіркове вирубування є більш витратною формою,
відрізняється меншим екологічним збитком.

Лісові ресурси –
ресурси відновні, але цей процес займає 80-100 років. Цей період подовжується в
тих випадках, коли землі сильно деградують після вирубки лісів. Тому поряд із
проблемами лісовідновлення, яке може здійснюватися шляхом самовідновлення
лісопосадок і для прискорення – шляхом створення лісових плантацій, постає
проблема дбайливого використання заготовленої деревини. Але зведенню лісів —
деструктивному антропогенному процесу протистоїть стабілізуюча антропогенна
діяльність — прагнення до повного використанню деревини, до застосування
методів, що щадять вирубування лісу, а також конструктивна діяльність —
лісовідновлення.

5.5 Лісові пожежі

Деякі території
регулярно чи періодично піддаються пожежам. У хвойних лісах, зростаючих на
південному сході США, і безлісих саванах, а також у степовій зоні пожежі —
досить розповсюджене явище. У лісах, де пожежі трапляються регулярно, дерева
звичайно мають товсту кору, що робить їх більш стійкими до вогню. Шишки деяких
сосен, наприклад сосни Банкса найкраще вивільняють насіння, коли нагріваються
до певної температури. Таким чином, насіння висіваються в той час, коли інші
рослини конкуруючі з ними за життєвий простір, гинуть у пожежах. У деяких
випадках ґрунт після пожеж збагачується біогенними елементами, такими, як
фосфор, калій, кальцій, магній. У результаті тварини, які пасуться на ділянках,
що періодично піддаються пожежам, одержують більш повноцінне харчування.
Людина, запобігаючи природним пожежам, тим самим викликає зміни в экосистемах, для
підтримки яких потрібні періодичні вигоряння рослинності.

У теперішній час
пожежі стали досить розповсюдженим засобом контролю за розвитком лісових масивів,
хоча суспільна свідомість важко звикається з цією думкою.

6. Захист
лісів

6.1 Захист лісів
від пожеж

Ліси Землі
страждають від пожеж. Лісові пожежі знищують щорічно 2 млн. тонн органічної
речовини. Вони завдають великої шкоди лісовому господарству: зменшується
приріст дерев, погіршується склад лісів, підсилюються буреломи, погіршуються
ґрунтові умови. Лісові пожежі сприяють поширенню шкідливих комах й руйнуючих
дерево грибів.

Світова
статистика стверджує, що 97% лісових пожеж відбувається з вини людини й лише 3%
— за рахунок блискавок, головним чином кульових. Полум’я лісових пожеж знищує
на своєму шляху й флору, і фауну. Пожежі виникають через

необережного
поводження з вогнем, через глибоке порушення правил пожежної безпеки при
проведенні сільськогосподарських робіт. Підвищену небезпеку пожеж створює
захламленность лісових територій.

У теперішній час
значно розширені права лісової державної охорони по боротьбі з порушниками
протипожежного режиму в лісах, залученню до відповідальності посадових осіб і
громадян, що порушує вимоги пожежної безпеки.

Для підвищення
пожароустійкості лісів у великих масштабах проводять роботи з протипожежного
пристрою лісового фонду, створюють системи протипожежних розривів і бар’єрів,
мережа доріг і водойм, ліси очищають від захламленності.

Виникаючі в лісі
загоряння виявляють в основному за допомогою пожежно-спостережних стаціонарних
пунктів, а також працівників лісової охорони при наземному патрулюванні.

На озброєнні
лісопожежних підрозділів — автоцистерни, всюдиходи, грунтоміри й піногенератори.
Широко використаються шнурові заряди вибухових речовин, а також штучно викликані
опади. Впроваджується телевізійна апаратура, що полегшує працю спостерігачів.
Передбачається використання інфрачервоних авіадетекторів для виявлення з
повітря вогнищ горіння вумовах сильної задимленості. Використовується інформація,
одержана з штучних супутників Землі. Підвищенню оперативності у виявленні й гасінні
лісових пожеж буде сприяти впровадження розрахунків із допомогою комп’ютерів
оптимальних режимів роботи підрозділів авіалісоохорони.

Бар’єром на шляху
лісової пожежі може бути розчин, вчасно внесений в ґрунт на границі палаючої
ділянки. Наприклад, розчин бішофіта, дешевого й нешкідливого.

Важливим розділом
протипожежної профілактики є добре організована протипожежна пропаганда за
допомогою радіо, друку, телебачення й інших засобів масової інформації.

Працівники
лісового господарства знайомлять населення, робітників лісових промислів й експедицій
туристів, що відпочивають з основними вимогами правил пожежної безпеки в лісі,
а також із заходами, які повинні застосовуватися в відповідності із чинним
законодавством до осіб, що порушують ці правила.

6.2 Захист лісу
від шкідливих комах і хвороб

Для захисту
лісових насаджень від ушкоджень застосовуються профілактичні заходи, спрямовані
на попередження появи й масового розмноження лісових шкідників і виявлення
хвороб. Для знищення шкідників і хвороб використовуються винищувальні заходи боротьби.
Профілактика й винищувальна боротьба забезпечують ефективний захист насаджень
за умови своєчасного й правильного їхнього застосування.

Захисним заходам
передує лісоентомологічне обстеження, установлення місць поширення шкідливих
комах і хвороб. На основі отриманих даних вирішується питання про доцільність
застосування тих або інших захисних заходів.

Заходи щодо
боротьби зі шкідниками й хворобами лісу ділять за принципом їх дії й технічного
застосування на групи: лісогосподарські, біологічні, хімічні, фізико-механічні
й карантинні. У практиці ці способи лісозахисту використовуються комплексно, у
вигляді системи заходів. Раціональне сполучення способів боротьби забезпечує
найбільш ефективне придушення життєдіяльності шкідливих організмів у лісі.

Лісогосподарські
заходи мають
переважно профілактичне призначення: вони попереджають поширення шкідливих комах
і хвороб, підвищують біологічну стійкість рослин. У період закладки
розплідників і створення лісокультур сортується й відбирається високоякісний посівний
і посадковий матеріал для запобіганні занесення шкідників і збудників хвороб.
Приділяється увага агротехнічним прийомам посіву й посадки, тому що при
порушенні агротехніки погіршується приживлюваність рослин і створюються умови
для їхнього захворювання й ушкодження комахами.

В основі біологічних
методів захисту лісу від шкідників лежить використання хижаків і паразитичних
комах (ентомофагов), комахоїдних птахів і звірів, а також патогенних бактерій і
вірусів.

Великого значення
набуває мікробіометод, заснований на використанні патогенних мікроорганізмів.
Запропоновано ряд бактеріальних препаратів: дендробацилин, інсектин,
таксобактерин, екзотоксин, гомелин і ін.

Захист лісу від
шкідників і хвороб повинен здійснюватися способами та методами, що не наносять
шкоди людині й навколишньому середовищу.

Хімічний метод
боротьби зі шкідливими комахами й хворобами заснований назастосуванні отруйних
речовин проти комах — інсектицидів, проти грибних захворювань — фунгецидів. Дія
інсектицидів і фунгецидів заснована на хімічних реакціях їх з речовинами, що
входять до складу клітин організму. Характер реакції й сила впливу отруйних
речовин проявляється по-різному в залежності від їхньої хімічної структури й
фізико-хімічних властивостей, а також від особливостей організму. Хімічні методи
боротьби здійснюються за допомогою наземних машин, літаків і вертольотів.

Поряд з хімічними
й біологічними способами використовуються й фізико-механічні: збирання кладок
яєць непарного шовкопряда, зрізання павутинних гнізд златогузки й побігів сосни,
уражених вертуном й пеговьюнами, збір личинок пильщика й жуків травневого,
хруща й ін. Ці прийоми трудомісткі, тому застосовуються рідко й тільки на
невеликих ділянках.

7. Заходу щодо охорони лісу

Основними
завданнями охорони лісу є його раціональне використання й відновлення. Все
більшого значення набувають заходу щодо охорони лісу малолісистих районів у
зв’язку з їх водоохоронною, грунтозахисною, санітарно-оздоровчою роллю.
Особлива увага повинна приділятися охороні гірських лісів, тому що вони
виконують важливі водорегулювальні, грунтозахисні функції. При правильному
веденні лісового господарства повторні вирубування на тій або іншій ділянці повинні
проводитися не раніше чим через 80 — 100 років, при досягненні повної спілості.
В 60 — 80-х роках ХХ сторіччя в ряді областей європейської частини Росії до
повторних вирубувань поверталися значно раніше. Це призвело до втрати їх
кліматоутворюючого й водорегулюючогоого значення, зросла кількість дрібнолистих
лісів. Важливий захід для раціонального використання лісів — це боротьба із
втратами деревини. Нерідко при заготівлі деревини відбуваються значні втрати. У
місцях вирубування залишаються гілки, хвоя, які є коштовним матеріалом для
готування хвойного борошна — вітамінного корму для худоби. Відходи від рубання
лісу перспективні для одержання ефірних масел.

Ліс дуже важко
піддається відновленню. Але все-таки ліс відновлюють на вирубаних територіях,
сіють на непокритих лісом площах, реконструюють малоцінні насадження. Обсяги лісовідновних
робіт постійно збільшуються.

Висновок

Ліс — один з основних типів
рослинного покриву Землі, джерело найдавнішого на землі матеріалу — деревини,
джерело одержання корисних рослинних продуктів, середовище перебування тварин.
Ми повинні його берегти, тому що без лісу й рослин на Землі не буде життя, бо ліс
джерело необхідного нам кисню. Але чомусь, про це мало хто згадує, рубаючи ліс
на продаж і намагаючись нажитися на цьому. Усе, що було викладено вище, це
просто високі слова про те, що ми піклуємося про ліс, бережемо його й так далі.
Будь-яка людина, що хоча б кілька разів виїжджала за місто, просто посміється
над цими словами, тому що ми бачимо як вирубуються наші ліси.

Я вважаю, що у
нашій країні багато говорять про цю проблему, але реально нічого не робиться,
тому що уряд зайнятий «більш важливими» питаннями, а ліс може й почекати.
А поки інші країни, які більш уважно ставляться до своїх лісових ресурсів,
скуповують наш ліс за неприйнятними цінами. Коли у нашого уряду з’явиться час
на рішення цього питання, буде вже пізно.

Список літератури

1. Винокурів Н. Ф., Камерилова Г. С., Методична
допомога з курсу
природокористування,
Москва: «Просвещение», — 1996, — с. 205.

2. Новиков Ю. В., Природа й людина, Москва: «Просвещение», — 1988, — с.223.

3. Новиков Ю. В., Нікітін Д. П., Навколишнє середовище
й людина, Москва:«Вища школа», — 1986, — с. 415.

4. Ревель П., Ревель Ч., Середовище нашого
перебування, Москва: «Мир». — 1994, -с.340.

5. Степановских А. С., Охорона навколишнього
середовища, Москва: «Юнити», — 2000,- с.560.

6. Голуб А., Струкова Е. . Природоохоронна діяльність у
перехідний економіці/Питання
економіки,1995.№1

7. Державна доповідь «Про стан навколишнього
природного середовища Російської
Федерації в 1995 році»/Зелений мир,1996.№24

8. Данилов-Данильян В. И. (під ред.) Екологія, охорона
природи й екологічна безпека./МНЭПУ,
1997

9. Рогожина Н. У пошуках відповідей на екологічний
виклик/ Світова економіка й міжнародні відносини., 1999 №9

10. Екологія:Пізнавальна енциклопедія / Пер.с англ.
Л.Яхнина. М.:TIME-LIFE,1994.