Міністерство
освіти та науки України
Національний
педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Інститут
природничо-географічної освіти та екології
Кафедра
географії України та туризму
Методична
розробка
Похід
по урочищу Феофанія
Виконали:
Київ 2009
План
1. Мета та особливості походу
2. Час проведення походу
3. Маршрут проведення походу
4. Під’їзд до початкової та кінцева точки маршруту
5. Короткі відомості про район подорожі
6. Технічний опис маршруту
Висновки та рекомендації
Список використаних джерел
Схема маршруту
1. Мета та особливості походу
Похід вихідного дня, без ночівлі.
За метою: пізнавальний.
За засобом пересування: пішохідний.
За тривалістю: короткотривалий (похід
вихідного дня).
На нашу думку цей похід розрахований для
всіх вікових проміжків. Молоді буде цікаво дізнатися історію, легенди та
таїнства монастиря та самої парку, старшому поколінню – насолодитись красою
природи, оздоровчі цілі походу, паломництво.
2. Час проведення маршруту
Орієнтований час проведення маршруту — 2
години. Похід проводиться у будь-яку пору року при сухій погоді та вдень.
3.Маршрут проведення походу
Зупинка 1
Зустріч із туристами (зупинка маршрутного
таксі №548).
Коротка характеристика походу, знайомство із
групою, надання рекомендацій, необхідного матеріалу для походу.
Зупинка 2
Джерело Святого Великомученика Пантелеймона
розташованого на Феофанії, в п’ятнадцяти
хвилинах ходьби від жіночого монастиря. Раніше це місце називалося
Лазаревщиной, по імені якогось Лазаря, благочестивого ченця, за часів Київської
Русі що самотньо жив в лісі і тримав там пасіку. Ще з XVI століття Лазаревщина
була церковною землею. Спочатку вона належала Лаврі, потім Софіївському
монастирю, поки під час антицерковних реформ Екатерінінських не була відібрана
в казну. Київський вікарій Феофан, від імені якого і пішла назва місцевості,
добився від Київської Казенної Палати передачі хутора у власність Святомихайлівської
обителі для господарювання і пристрою монастирської дачі. Головною незручністю
для монастиря, що інтенсивно розвивається, була відсутність нормального
водопостачання. Питну воду доводилося носити відрами з далекого джерела. Перед
обителлю встало питання про будівництво водопроводу. Але яр з джерелами
знаходився нижчим за монастирські корпуси. Для проведення водопроводу потрібно
було будувати напірну башту, на що не було грошей. Коли старик Ірінарх став
прокладати водопровід, в якому вода рухалася самоплив, над ним сміялися всі
київські інженери, але Господь показав, що благочестя вище за мудрість світу
сього, і потрібно мати віру. Збиралася вода з трьох джерел: Жівоносного
джерела, сьогодні це місце уподобане послідовниками Іванова і носить вельми
дивну назву «Сльоза Божої Матері», над ним знаходиться Тіхоновський ключ,
названий так тому, що вода на цьому місці з’явилася в день святителя Тихона
Воронежського. Ще вище розташовано джерело Великомученика Пантелеймона. Своє
ім«я цей ключ отримав з рук старика Ірінарха, що освятив джерело в день пам»яті
Святого Цілителя. Місце, де зараз встановлений хрест і набирають воду,
насправді знаходиться на 300 метрів нижче за вихід води. Сам ключ б’є набагато
вищим, на початку дерев’яного настилу, з цього місця вода йде по трубах. Цілюща
волога накопичувалася в місці, названому «Великим джерелом» була побудована
Церква на честь Володимирської ікони Пресвятої Богородиці. Зліва від хреста, що
стоїть над джерелом Цілителя Пантелеймона, можна побачити прямокутний фундамент
невеликої будівлі, складений з Лаврської цеглини. Це все, що залишилося від
Церкви і монастирського водопроводу. Коротко згадаю Флоровський монастир. У цій
першій в місті жіночій обителі розташовано древнє джерело, присвячене небесним
заступникам монастиря: мученикам Флору і Лавру. Особливість «флоровськой» води
— високий вміст в ній заліза, яке додає воді жовтуватий відтінок. (додаток 4)
Зупинка №3
Джерело «Сльози Божої Матері»
Буквально в 200 метрах від джерела святого Пантелеймона течуть «сльози» Божої Матері. Таку назву джерело отримало
із-за солоноватого присмаку води. Вода в нім трохи солонувата, адже згідно з
легендою Божа Мати впустила сюди свою сльозу, чому вода і набула такого смаку.
А щоб народ його розпізнавав, над ним повісили відповідну ікону. Великою
популярністю ця вода користується у жінок. (додаток 3)
Зупинка №4
Свято-Пантелеймоновский собор
Монастир бере свій початок з рішення
Святійшого Синоду від липня 1901 року коли існуюче поселення ченців «Феофанія»
перетворено на чоловічий скит, приписаний до Михайлівського Золотоверхого
монастиря.
У XVI ст. місцевість Феофанія (інша назва —
«Лазарівщина») належала Печерскому монастырю, згодом стала власністю
митрополитів Київських — Петра Могили (1632—1647 рр.) і Сильвестра Косова
(1647—1657 рр.). Останній з них подарував Феофанію свому домашньому чиновнику,
від якого вона перейшла у власність Софійського монастиря. У 1776 р. вона була
відібрана до казни.
У 1800 році єпископ Чигиринський, вікарій
Київської єпархії та настоятель Михайлівського Золотоверхого монастиря Феофан
(Шиянов) отримує дозвіл на будівництво тут заміської дачі. Того ж року
розпочинається будівництво заміського будинку вікарія та храму на честь чуда
Архістратіга Михаїла. Будівництво було завершено 1803 року. Тодішній Київський
митрополит Гавріїл (Банулеско) благословив називати місцевість Феофанією. Окрім
храму та будинку вікарія у Феофанії були також збудовані приміщення для братії
та господарські споруди.
Однак з переводом єп.Феофана на іншу кафедру
місцевість прийшла у запустіння. Лише 1836-1841 роках, коли вікарієм і
настоятелем Михайлівського монастиря був Інокентій (Борисов), який полюбив цю
місцевість за можливість побути на самоті. Всі погарби, лощини, струмки і
ставки отримали від нього євангельські назви. До всіх мальовничих місць були
прокладені доріжки, влаштовані альтанки. Наступні двадцять років вікарії не
цікавилися цією місцевість.
Справжнє відродження для Феофанії прийшло
1861 року, коли єпископ Серафим (Аретинський), настоятель Михайлівського
монастыря, вирішив створити тут невеличкий монастир і доручив цю справу
досвіченому старцю ієромонаху Воніфатію. Раніше збудовані храм і приміщення
були відремонтовані, неподалік від храму з’явилася дерев’яна дзвіниця.
У 1865 році о.Воніфатій приступив до
будівництва нового літнього будинку для вікарія, а в 1867 році, на місці
старого будинку, збудував нову кам’яну церкву в ім’я Всіх Святих.
Озабочиваясь доставкою хорошей питьевой
воды, о. Вонифатий выкопал колодец неподалеку от кухни, расчистил и разделил на
три отделения ключ под горою, названими преосвящ. Иннокентием “Живоносным
источником”. Над зтим источником устроена была часовня, стены которой украшены
были св. иконами.
1871 року, після смерті о.Воніфатія,
керівництво монастирем перейшло до о.Ірінарха. За роки його управління
монастирем існуючі дерев’яні споруди були обкладені цеглою, з’явилися нові
будівлі. Також при ньому в обітелі з’явився водогін, який завершувався «Великим
джерелом». Над цим джерелом 1900 року звели невеликий храм на честь
Володимирської ікони Божої Матері.
На початку ХХ сторіччя у Феофанії було 22
ченці та до 70 послушників. У скиті було 4 храми: Чуда Архангела Михаїла
(дерев’яний), Всіх Святих, Володимирської ікони Божої Матері і новозбудований
собор вмч. Пантелеймона (1914).
З приходом в Київ радянської влади монастир
був закритий. У 1941 р. під час оборони Києва Пантелеймонівський собор зазнав
минометного обстрілу. Після війни Інститут механіки АН УРСР проводив у соборі
експеріменти з вибухами спрямованої дії.
20 травня 1990 р. зпаплюжену будівлю собору
повернуто Церкві. Одразу ж розпочалися відновлювальні роботи. З 1993 р.
Феофанія стала скитом Покровського жіночого монастиря. 30 серпня 1998 р.
Пантелеймонівський собор був освячений. З червня 2002 р. обітель стала
самостійною.
При монастирі є кілька лікувальних джерел, 3
з яких облаштовані: вмч. Пантелеймона, Божої Матері та «Сльоза Богородиці».
Настоятельниця монастиря – ігуменія Єлизавета (Андрєєва). (додаток 1)
Зупинка №5
Купіль з цілющою водою
Поруч знаходиться купіль з цілющою водою. Це
невелика (2х3 метри) яма. Борти її оброблені деревом. А усередині — чудодійна
вода, температура якої влітку не більш +8 градусів, а взимку не опускається
нижче +4. — Вона лікує від всіх недуг, щоб був толк від купання, у воду треба
заходити голяка (благо довкруги ліс). Поринути кілька разів ( Вийти і тричі
перехреститися.
Зупинка №6
Верхні стави Феофанії
Ставок №1-5. Система з п’яти ставів чудово
довершує і підкреслює красу парку. Так як Феофанія розташована на погорбі, тут
стави мають як природне, так і штучне походження. Розташовані вони на різних
рівнях по висоті. Коли перше озеро переповнюється – вода перекидається у
наступне, і так від першого, до останнього.
Посеред першого ставка збудована чудова
бесідка, до якої можуть зайти туристу, по містку на воді, до насолодитись
пейзажем (додаток 5, 3, 8 ).
Зупинка №7
На території монастирю є чудовий розарій. (додаток
№7)
4. Під’їзд до початкової та кінцева точки
маршруту
Добратися можна маршрутом № 548 (до
кінцевої) з Бессарабськой площі (проїжджає по Горького через метро Либідськая)
або маршрутом № 172 (Ленінградська площа – метро Дружби Народів – метро
Либідськая – ВДНХ – Феофанія).
Своїм транспортом від Одеської площі
(Магелан) по вул. Ак. Заболотного до Метрологічної.
Якщо бажаєте відвідати
Свято-Пантелеймоновський Собор і монастир – по Метрологічній до покажчика
«Монастир» і поворот наліво.
Якщо бажаєте відвідати парк «Феофанія» –
далі по Метрологічною, перед покажчиком «Хотів» – наліво і спускаєтеся вуличкою
вниз. Перед входом в парк – невелика стоянка для авто.
Вхід в парк — безкоштовний. Режим роботи
парку — до 23:00.
5.Короткі відомості про район подорожі
Феофанія — історична місцевість на околиці
Києва. Феофанія (раніше — Лазаревщина) розташовується між Теремками, Голосєєвом
і Пироговому. Сама древня її частина знаходиться уздовж вулиці Академіка
Лебедева і довкола Свято-Пантелеймоновськой церкви. Вперше місцевість
згадується в 1471 році як Лазаревщина; тоді вона належала київському
розпорядникові Ходіку. Вважають, що назва ця пішла від імені якогось
ченця-пасічника Лазаря. Сучасна назва місцевості існує з 1803 року – саме тоді
тут оселився перший київський вікарій єпископ Феофан Шиянов, якому виділили
ділянку землі для благоустрою.
У 1905-1912 — тут побудували
Пантелеймоновський собор. А вже з 1920 року місцевість стала приміським
радгоспом, згодом тут розмістилися лікувальні установи різних відомств, головна
обсерваторія і польова експериментальна лабораторія Інституту ботаніки НАН
України. У 1972 році урочище «Феофанія» було оголошене
парком-пам«ятником, з 1992 р. має статус парку-пам»ятки садово-паркового
мистецтва загальнодержавного значення, підлеглого Державному заповідному
господарству “Феофанія” Національній академії наук України. З 2003 р. ведеться
реконструкція зони відпочинку біля ставків з облаштуванням каналізації,
водопостачання, альтанок, фонтанів, прокладкою мощених доріжок, облицюванням
берегів, і так далі Планується організація пунктів громадського харчування і
контрольно-перепускного пункту з автостоянкою. На липень 2008 близько 80 %
кошторисних робіт вже освоєно, до грудня 2010 планується повне завершення
реконструкції, але вже зараз в парку досить багатолюдний, особливо радують
мамусі з колясочками і зграйками модних велосипедистів.
6.Технічний опис маршруту
Маршрут вихідного дня.
Тривалість — 2.5-3 години (в залежності від
кількості туристів)
Максимальна кількість туристів — 10
Мінімальна — 1
Довжина маршруту — 2.5 км
Спосіб пересування — пішохідний
За часом проведення: денний
Висновки та рекомендації
З наведеного вище матеріалу можна зробити
висновок, що маршрут на сам похід вельми цікавий, поєднує у собі елементи
історії, міфів та легенд, опису. Туристи дізнаються багато нової інформації, але
прогуляючись парком ця інформація буде легко засвоюватися. Місце є надзвичайно
привабливим і для туристів, і для паломників, і для науковців. У парку можна
зробити гарні світлини, подихати свіжим повітрям,поспілкуватися із місцевими
жителями, зміцнити фізичний та духовний стан.
Рекомендації для походу
Зручне взуття на низькій,неслизькій підошві
Теплий одяг для холодного сезону,легкий для
літнього
Якщо туристи плануть відвідувати монастир,то
діють такі правила:
У жінок мають бути хустки,спідниця нижче
коліна,закриті плечі
Чоловіки мають у довгих штанах та сорочці із
довгим рукавом.
У відкритому взутті забороняється входити в
храм.
Оскільки поблизу немає продуктових
магазинів, то туристи, які хочуть залишитися після екскурсії прогулятися, повинні
мати запаси води та їжі.
Список використаних джерел
1.
http://zdorovja.com.ua/content/view/449/59/
2.
http://www.astreya.kiev.ua/Ukraine_Zagor/kiev%20ierysalim.html
3.
http://ecolife.in.ua/2009/09/урочище-феофания/kp.ua/daily/120808/51103/
4.
http://www.astreya.kiev.ua/Ukraine_Zagor/kiev%20ierysalim.html
5.
http://lord-darior.livejournal.com/6024.html
Схема маршруту
1 Джерело Святого Пантелеймона
2. Купіль з цілющою водою
3. Джерело «Сльози Божої Матері»
4. Свято-Пантелеймонівський собор
5. Ставок №1
6. Ставок №2
7. Ставок №3
8. Ставок №4
9. Ставок №5
10. Стільчик-пеньок