Вступ

Тема
реферату «Хвороби, обумовленні впливом несприятливих мікрокліматичних умов» з
дисципліни «Охорона праці на виробництві».

Мета
роботи – розглянути різноманітні хвороби пов’язані несприятливими кліматичними
умовами, а саме температурою; освітити вплив низьких та високих температур на
стан людини, розкрити клініку, профілактику і лікарсько-трудову
експертизу та ін..

1.  Вплив
на організм високих температур виробничого середовища

На
робітників гарячих цехів діє «нагрівний мікроклімат» середовища
температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, променевою енергією
інфрачервоного спектру. Джерелами тепловиділення можуть бути різноманітні печі,
котли, тигелі, продукти і сировина (метал, кераміка, скло, харчові продукти);
теплові комунікації, сонячна енергія при роботі на відкритому повітрі, особливо
в жарких кліматичних умовах.

Інтенсивне
теплове випромінювання має місце у ливарних, ковальсько-пресових цехах, на
склозаводах, у цехах харчової промисловості, паперовому виробництві, у глибоких
шахтах, в сільськогосподарському виробництві в гарячу пору року.

Залежно
від інтенсивності нагрівання може виникати гостре перегрівання (тепловий удар)
або хронічне, яке є наслідком довготривалого впливу «нагрівного
мікроклімату».

Патогенез

При
надходженні до організму значної кількості тепла із зовнішнього середовища включаються
механізми теплорегуляції, направлені на збільшення тепловиділення, яке
здійснюється через систему кровообігу і шляхом посиленого потовиділення. При
цьому спостерігаються розширення кровоносних судин шкіри, тахікардія, посилення
кровотоку і виділення поту. Внаслідок цього збільшується теплопровідність
тканин, підвищується тепловиділення через шкіру і температуру тіла, яка може
досягати до 37,5-38 °С. З потом можуть втрачатися важливі для організму солі,
зокрема натрію, кальцію, калію, фосфору, а також мікроелементи і вітаміни, вода
і деякі органічні речовини, що може стати причиною глибоких порушень
водно-сольового обміну, згущення крові, дисфункції серцево-судинної та
центральної нервової систем, шлунково-кишкового тракту.

Внаслідок
теплового і фізичного навантаження у робітників, які працюють в гарячих цехах,
значно збільшується частота серцевих скорочень (до
100-140 за хв.) і частота дихання (до
20-25 за хв.) Разом з тим має місце зниження систолічного
і пульсового тиску, систолічного об’єму крові, збільшення діастолічного тиску
та периферичного опору судин.

Ознаки
перегрівання організму появляються при підвищенні температури навколишнього
середовища до 35-36 °С. Згідно з науковими даними, в перші години інтенсивного
теплового впливу венозний тонус підвищується внаслідок перерозподілу крові в
організмі — збільшується приплив її до шкірних покривів і зменшується — до
внутрішніх органів. Тривалий вплив теплового фактора призводить до зниження
венозного тонусу, депонування крові на периферії, зменшення об’єму циркулюючої
крові і хвилинного об’єму, уповільнення кровотоку, може виникати синдром
розсіяної внутрішньосудинної коагуляції фібринолізу. Внаслідок порушення
мікроциркуляції виникає ішемія тканин, глибокі морфофункціональні зміни в
головному мозку, серці, легенях, паренхіматозних органах.

Інтенсивне
теплове навантаження в поєднанні з важкою фізичною роботою стимулюють
гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему, внаслідок чого в крові
збільшується кількість катехоламінів, гліко- і мі-нералокортикоїдів. Погіршення
кровопостачання нирок призводить до зменшення швидкості клубочкової фільтрації,
підвищення реабсорбції іонів натрію і води.

Порушення
кровотоку в головному мозку є однією з причин дисфункції терморегулюючих
центрів і накопичення надлишку природних метаболітів, продуктів порушеного
обміну речовин.

У
крові накопичуються продукти теплової денатурації білків крові і тканин,
недоокислені продукти, а при тяжких формах патології має місце гіперглікемія,
гіперазотемія, гіпокаліємія і гіпонатріємія, порушення газового складу крові і
кислотно-лужної рівноваги, що може трактуватися як синдром ендогенної
інтоксикації.

Патологічна
анатомія

При аутопсії
виявляються повнокровність органів, дрібновогнищеві крововиливи у серозні і
слизові оболонки, шкіру, підшкірножирову клітковину. Аналогічні крововиливи
виявляються під епі- і ендокардом. Серцевий м’яз з вогнищами некрозу. Судини
центральної нервової системи переповнені кров’ю, набряк оболонок мозку.

Клініка

Виділяють
дві форми теплового ураження: гіпертермічну і судомну, а також сонячний удар.
Гіпертермічна форма (короткочасне перегрівання) проявляється різноманітними
симптомами, характер і ступінь вираженості яких залежить від інтенсивності
перегрівання організму.

1.1
Гіпертермічна форма перегрівання

Виділяють
легкий, середній і тяжкий ступінь гіпертермічної форми перегрівання.

Легкий
ступінь перебігає з проявами загальної
слабкості, сонливості, підвищеної стомлюваності. Характерні скарги на
запаморочення, головний біль, апатію, відчуття жару, нудоту, зниження апетиту.
При об’єктивному обстеженні постраждалого виявляють ознаки порушення
терморегуляції: тахікардію і тахіпное, збільшення хвилинного об’єму дихання,
підвищення температури тіла до 38-39 °С, помірне підвищення потовиділення.
Шкіра волога, гаряча на дотик, гіперемована. Пульс частий, слабкого наповнення.

При
перегріванні середньої тяжкості симптоми, які мали місце при легкому ступені
хвороби, більш виражені: хворі скаржаться на пульсуючий головний біль, нудоту,
блювоту, іноді тимчасову втрату свідомості. У окремих осіб можуть з’являтися
спалахи немотивованого гніву.

Об’єктивно:
гіперемія
шкірних покривів, підвищення температури тіла до 40-41 °С, посилене
потовиділення, збільшення частоти дихання і серцевих скорочень до 110-130 за
хв. Артеріальний тиск може бути дещо підвищеним або нормальним.

Тяжка
форма може виникати раптово або розвиватися поступово як
наслідок легкої і середньотяжкої форми перегрівання. Раптовий розвиток хвороби
свідчить про ураження центральної нервової системи і проявляється тяжким
головним болем, запамороченням, втратою свідомості, появою судом, парезами та
паралічами. При несвоєчасному наданні невідкладної медичної допомоги може
розвинутися глибока кома і зупинка дихання.

Об’єктивно:
шкіра
синюшно-червоного забарвлення, волога, температура тіла підвищена до
42 °С, тахіпное, пульс 120-140
за хв., малого наповнення, аритмічний, артеріальний тиск знижений.

Хворі
дезорієнтовані, свідомість порушена, може з’являтися психомоторне збудження.
Зіниці звужені, реакція на світло квола. Спостерігається підвищення м’язового
тонусу, наявність патологічного рефлексу Бабинського, парези і паралічі.

На
електрокардіограмі — явища дифузного
ураження серцевого м’яза, порушення його пропульсивної здатності. Виявляються
зміни в периферичній крові — лейкоцитоз з лімфо- і еозинофілією, збільшення
ШОЕ, зниження концентрації фібриногену, тромбоцитопенія, фібриноліз.

У
осіб, які перенесли тяжку форму перегрівання, може виникати запалення легень,
захворювання шлунку, кишечника, печінки, епілептиформні судомні напади. В перші
дні хвороби існує реальна загроза гострої ниркової недостатності, токсичного
гепатиту.

хвороба
температура виробничий перегрівання

1.2
Судомна форма перегрівання

Виникає
в переважній більшості випадків гостро при значному порушенні водно-сольового
обміну внаслідок прогресуючого зневоднення організму. При цьому на тлі
симптомів, характерних для теплового удару, з’являюється виражені тетанічні
судоми, які поширюються на м’язи нижніх і верхніх кінцівок, активні і пасивні
рухи в них різко болісні. Хворі адинамічні, риси обличчя загострені, навколо
очей темні круги. Шкіра ціанотична, суха, холодна на дотик. Пульс частий —
110-120 за хв., ниткоподібний, тони серця
глухі, гіпотонія. Діурез в межах 50-100
мл за добу, різко знижена кількість хлоридів у сечі. Має місце згущення крові.
При тяжкому перебігу цієї форми хвороби можуть спостерігатися епілептиформні
напади, геміплегія, розлади психіки. Судомна форма може закінчуватися повним
видужанням, іноді зберігаються нервово-психічні розлади, стійкі вогнищеві зміни
в центральній нервовій системі.

Сонячний удар — форма
перегрівання, що обумовлена локальною дією сонячних променів на незахищену
голову і проявляється загальною слабкістю, головним болем, нездужанням,
запамороченням, стисненням в грудній клітці, шумом у вухах, носовою кровотечею,
нудотою, блювотою, розладами функції шлунково-кишкового тракту.

Об’єктивно:
в
тяжких випадках шкіра обличчя гіперемована, підвищене виділення поту, можуть
спостерігатися симптоми ураження ЦНС: затемнення свідомості, збудливість,
судоми.

Підгостре
теплове ураження може спостерігатися у робітників із
значним виробничим стажем в гарячих цехах. Воно проявляється нападами загальної
слабкості, стомлюваності, утрудненим диханням, серцебиттям, інтенсивним
головним болем в лобній і скроневій ділянках, запамороченням, нудотою,
блюванням, м’язовим сіпанням, тимчасовою втратою свідомості.

1.3
Хронічне (тривале) перегрівання

При
тривалій роботі в нагрівному мікрокліматі у осіб з порушеною терморегуляцією
виникають симптоми перенавантаження функцій різних органів і систем. Зокрема, у
них зростає частота дихання, що збільшує тепловіддачу випаровуванням через
легені. Можуть виникати короткочасні тонічні і клонічні судоми, які проходять
самостійно під час відпочинку і при нормалізації температури тіла. Прийом
розчину кухонної солі дає змогу попередити напад.

Водний
дефіцит, який має місце у робітників гарячих цехів, проявляється тяжкою
спрагою, що обумовлює появу таких скарг, як сухість у роті, підвищена
стомлюваність, нездужання, спастичні болі в животі.

Об’єктивно:
виявляється
підвищена збудливість, гіперестезія шкірних покривів рук та ніг, вони сухі,
тургор тканин знижений. Виявляється тахікардія і низький артеріальний тиск,
гіперволемія, порушення ниркової гемодинаміки і зменшення сечовиділення.

Клінічний
перебіг хронічної форми перегрівання характеризується трьома провідними
синдромами: неврологічним (астеноневротичним), серцево-судинним,
шлунково-кишковим.

Астеноневротичний
синдром проявляється підвищеною стомлюваністю,
загальною слабкістю, безсонням або сонливістю, головним болем, емоційною
лабільністю. Має місце порушення вегетативної регуляції: підвищена пітливість,
порушення серцевого ритму, стійкий дермографізм, почервоніння обличчя,
асиметрія температури шкіри, що є основними об’єктивними ознаками цього
синдрому.

Серцево-судинний
синдром характеризується вегетативною дистонією
по гіпертонічному, гіпотонічному або кардіальному типу. Хворі скаржаться на
болі в ділянці серця, напади серцебиття і задишки при помірних фізичних навантаженнях,
спостерігається порушення серцевого ритму, пропульсивної здатності міокарда,
судинна дистонія. При ЕКГ-дослідженні виявляється гіпоксія міокарда,
дистрофічні зміни серцевого м’яза, порушення провідності.

Особи,
які тривалий час працювали в гарячих цехах, частіше за інших хворіють на
ішемічну хворобу серця.

Шлунково-кишковий
синдром (питна хвороба)

У
робітників, які працюють в умовах нагрівного мікроклімату, має місце порушення
водно-електролітного обміну внаслідок втрати води і солі, переважно натрію
хлориду. При цьому виникає необхідність вживання значної кількості рідини,
об’єм якої нерідко сягає 6-8 л за зміну. Значні водні навантаження і порушення
водно-електролітного балансу являються основними причинами дисфункції
шлунково-кишкового тракту і виникнення гастриту, виразкової хвороби шлунку і
дванадцятипалої кишки, ентероколіту, хронічного холециститу тощо.

Внаслідок
зниження імунологічної реактивності у осіб з проявами хронічної теплової
хвороби можуть виникати запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, ангіна,
запалення легень, туберкульоз органів дихання, ревматоїдний поліартрит,
дерматит, гнійні ураження шкіри та інше.

Лікування

Тяжкі форми
теплової хвороби потребують термінової госпіталізації в реанімаційне
відділення. Проводиться гіпотермія охолодженою сумішшю (ОС — 450), холодною
водою, льодом, оксигенотерапія. Для усунення проявів інтоксикації, дегідратації
і гіпохлоремії показане внутрішньовенне введення 5 %-ного розчину глюкози,
плазми або плазмозамінників. При наявності судом внутрішньовенно вводять 10%
розчин натрію хлориду, призначають транквілізатори: сибазон, седуксен або
реланіум внутрішньом’язово по 1-2 мл 0,5 % розчину; антигістамінні: супрастин,
димедрол по 1-2 мл 1 % розчину. При необхідності проводять корекцію
водно-електролітного балансу. Значне зневоднення організму потребує введення
рідини з розрахунку 50-70 мл/кг під контролем гемодинаміки, показників
гематокриту та діурезу.

При
легкій формі ураження показані гідропроцедури: душ з температурою води
26-27°С тривалістю
5-6 хв. з наступним сухим обтиранням тіла. При
середньотяжкому перебігу перегрівання призначають теплі ванни (температура води
29 °С, тривалість 7-8
хв.), потім душ і спокій. Постраждалому рекомендується вживання прохолодної
газованої води.

Лікарсько-трудова
експертиза

При
легкому перебігу гострого перегрівання хворі тимчасово непрацездатні
— на період лікування. Після одужання вони можуть
продовжувати свою роботу в тих же умовах.

При
середньотяжкому перебігу перегрівання потерпілих тимчасово переводять в умови праці,
не пов’язані з впливом нагрівного мікроклімату, охолодженням, важким фізичним
навантаженням, на 1-2 місяці з наступним проходженням теплової адаптації перед
відновленням роботи у нагрівному мікрокліматі.

При
тяжкому ступені перегрівання, органічних ураженнях нервової, серцево-судинної
систем, шлунково-кишкового тракту хворі потребують тривалого лікування і
переведення на інвалідність з повним виключенням контакту з високими
температурами.

Профілактика

Для
профілактики перегрівання слід проводити комплекс технічних і
санітарно-гігієнічних заходів, направлених на зниження рівня теплового впливу
на працюючих. Це досягається за допомогою теплоізоляції, охолодження і
вентиляції, а також застосування індивідуальних засобів захисту, зокрема
спецодягу.

Для
попередження можливого дефіциту натрію до щоденного раціону харчування
робітників гарячих цехів необхідно додавати 5-10 г кухонної солі, підсолюючи
хліб, томатний сік, перші страви, питну воду. Рекомендується вживати воду
охолодженою до 12-15°С, мінеральні води, соки, компоти, вітамінізований чай
(тіамін, піридоксин, аскорбінова та нікотинова кислоти, рибофлавін, вітамін В12),
а при значному фізичному навантаженні і посиленому потовиділенні — 1 таблетку в
день препарату тетравіт після їжі.

Значне
місце в системі профілактичних заходів займають попередні
— при прийомі на роботу, та періодичні медичні огляди
за участю терапевта, невропатолога, офтальмолога. Останні проводяться 1 раз на
2 роки.

Медичними
протипоказами, які обмежують прийом на роботу в умовах дії нагрівного
мікроклімату, є такі: перенесені гострі респіраторні та інфекційні
захворювання, хвороби серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба серця,
атеросклероз); хвороби травного тракту (виразкова хвороба шлунка і
дванадцятипалої кишки); виражені ендокринно-вегетативні та судинні порушення;
вік до 20 років і старше 50 років: люди цих вікових груп, які мають низьку
теплову адаптацію.

Для
профілактики перегрівання важливе значення має раціональний режим праці і
відпочинку. Найбільш сприятливим для збереження нормальної терморегуляторної
функції є режим з тривалістю роботи 10-15 хв. і паузою для відпочинку 8-10 хв.,
місця відпочинку мають бути обладнані вентиляційними установками.

2.
Хвороби, обумовлені впливом низьких температур

Переохолодження
організму може виникати при роботі на відкритому повітрі в холодні пори року у
будівельників, робітників гірничодобувної, вугільної, лісової промисловості,
рибалок, геологів, сплавників лісу, нафтовиків, а також у виробничих
приміщеннях з низькими температурами і при обслуговуванні обладнання із
застосуванням охолоджуючої рідини.

Патогенез

У
відповідь на вплив низьких температур зовнішнього середовища організм реагує
пониженням тепловіддачі і підвищенням теплоутворення.

Перші
реакції на вплив низьких температур проявляються посиленням функції
центрального і вегетативного відділів нервової системи, активації ендокринних
залоз, що сприяє підвищенню обміну речовин і теплоутворення з одночасним
зниженням тепловіддачі. Спостерігається спазм судин шкіри, уповільнення кровотоку
в них, скорочення пілоромоторних м’язів, яке супроводжується дрожами і
утворенням «гусячої шкіри».

Подальше
зниження температури призводить до згущення крові в судинах тканин, що
охолоджуються, стазу, агрегації формених елементів крові і утворення тромбів,
розвитку циркуляторної гіпоксії, глибоких дистрофічних змін, некрозу.

Клініка

Вплив
низьких температур може спричиняти як місцеві ураження незахищених ділянок
тіла, так і загальні ураження деяких органів та систем.

Загальне
охолодження організму (гіпотермія) клінічно проявляється загальною слабкістю,
сонливістю, синюшним забарвленням шкіри, зниженням температури тіла і AT.
Свідомість порушена. У тяжких випадках —
судоми.

В
залежності від глибини ураження тканин виділяють чотири ступені відмороження:

—
ураження поверхневого прошарку епідермісу, яке проявляється блідістю шкіри,
потім — її почервонінням, набряком, парестезіями, болем;

—
ураження
базального прошарку епідерміса, що клінічно характеризується наявністю пухирів,
значним болем;

—
характеризується
некрозом шкіри і підшкірної клітковини;

—
проявляється
ураженням м’яких тканин і кісток.

Тривале
переохолодження кінцівок у вологому середовищі (робітники холодильників,
торфопідприємств, рибалки) може бути причиною облітеруючого ендартеріїту.
Клінічно хвороба проявляється побілінням шкіри пальців, зниженням шкірної
чутливості, парестезіями, утрудненням активних рухів кінцівок і ослабленням
пульсу на периферичних судинах.

Виділяють
чотири стадії облітеруючого ендартеріїту:

1.
стадія
(спастична) характеризується функціональним
ангіо-спастичним порушенням і проявляється болем, відчуттям занімілості,
похолодання в кінцівках;

2.
стадія (ішемічна) проявляється стійким
ангіодистонічним синдромом з утворенням мікроангіотромбів;

3.
стадія (некротична) клінічно характеризується появою
виразок на кінцівках;

4.
стадія
(гангренозна), при якій має місце суха або волога
гангрена кінцівок.

Лікування
проводиться
з урахуванням форми і тяжкості ураження. При загальному охолодженні організму
постраждалі потребують зігрівання і спокою. Призначаються препарати, які
покращують роботу серцево-судинної системи і дихання. Лікування облітеруючого
ендартеріїту 1-2 стадії проводиться комплексно з призначенням
фізіотерапевтичних процедур, спазмолітиків і аналгетиків, при 3—4-й — нерідко
виникає потреба в хірургічному лікуванні.

Рекомендується,
зокрема, призначення препаратів, які покращують мозковий і периферичний кровообіг
(серміон, цинаризин), гангліоблокаторів (бензогексоній, пентацин, димекалін),
ангіопротекторів (парамедін, етамзилат, анаверол та ін.). Доцільне призначення
курсу вітамінотерапії.

Лікарсько-трудова
експертиза

Особи,
котрі перенесли легкі форми переохолодження, підлягають комплексному лікуванню,
після повного видужання можуть продовжувати роботу за фахом.

Хворим
з холодовим нейроваскулітом кінцівок, стійким больовим синдромом, підвищеною
втомою кінцівок, їх набряком, зниженням чутливості і температури шкірних
покривів визначається ступінь зниження працездатності.

Профілактика

В
основі профілактики нервово-судинних захворювань кінцівок осіб, які тривалий
час працюють в умовах низьких температур, лежить раціональна організація праці
з регламентованими перервами для обігрівання в спеціальних пунктах, обладнаних
сушилками для рукавиць, одягу і взуття, електрокип’ятильниками,
термостатами для збереження гарячих страв.

Згідно з
санітарними нормами усі робітники забезпечуються теплим одягом і взуттям.

Список
використаної літератури

1. Артамонова В. Г., Зуев Г. И.,
Хаймович М. Л. Врачебно-трудовая экспертиза при профессиональных заболеваниях.
— Л.: Медицина, 1975. — 279 с.

2. Артамонова В. Г., Шаталов Н. Н.
Профессиональные болезни: Учебник. — 2-е издание, перераб., доп. — М.:
Медицина, 1988. — 416с.

3. Багнова
М. А. Профессиональные дерматозы. — М.: Медицина, 1984. — 304 с.

4. Дейнега В. Г.
Професійні хвороби: Навч.
посібник. — К.: Вища
школа, 1993. — 232 с.

5. Костюк I. Ф.,
Капустник В. А. Професійні хвороби: Підручник. — 2-ге
вид. перероб. і доп. — К.:
Здоров’я, 2003. — 636 с.

6.
Профессиональные болезни / Под ред. Е. М. Тарасова, А. А. Безродных. -М.:
Медицина, 1976. — 408 с.

7.
Профессиональные заболевания работников сельского хозяйства: 2-е издание,
перераб. и доп. Ю. И. Кундиев, Е. Н. Краснюк,
В. Г. Бойко и др. / Под ред. Ю. Н. Кундиева, Е. Н.
Краснюка. — К.: Здоров’я, 1989. — 272
с.