ВСТУП

Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний
банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня.
Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс
гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в
пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей, що мають законну
платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що забезпечуються всіма
активами Національного банку. Крім готівки функціонують і безготівкові
гроші (у виді засобів на рахунках у кредитних установах). Виключним правом
емісії готівки, організації і їхнього обертання і вилучення володіє НБУ. На
Національний банк України покладені такі обов'язки:
1. прогнозування й організація виробництва, перевезення і
збереження банкнот і монет, а також створення їхніх резервних
фондів;
2. установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки
для кредитних організацій;
3. визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку
заміни і знищення ушкоджених;
4. розробка порядку ведення касових операцій для кредитних
організацій;
5. визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення
безготівкових розрахунків;
6. ліцензування розрахункових систем кредитних установ.
З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставки
облікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитних установ;
операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних нормативів
для кредитних заснувань.
Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, а також
інших юридичних осіб, на території України створюються розрахунково-касові
центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують
оборотну касу по прийомі і видачі готівки, а також резервні фонди грошових
банківських квитків і монет.
Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у
сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і централізованого
регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касі лімітується
і при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються з оборотної каси в
резервні фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовлена
необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової
маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність окремих банкнот; підтримки
обов'язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по країні і
регіонам; скорочення витрат на перевезення і збереження грошових знаків.
Готівка випускаються в обіг на основі емісійного дозволу — документа, що
дає право НБУ підкріплювати оборотну касу за рахунок резервних фондів
грошових банкнот і монет

СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ

Суспільний поділ праці (виділення землеробства і скотарства, а потім і
ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці.
Товар — це продукт праці, зроблений для продажу. Товари мають споживчу
вартість і ціну. У цьому їх протиріччя: закон єдності і боротьби
протилежностей.
Обмін, тобто рух товарів від одного товаровиробника до іншого, припускає
порівняння різноманітних по виду, якості, призначенню товарів. Основою
порівняння товарів є їхня вартість (не ціна!) — тобто суспільно-необхідна
праця, витрачена на виробництво товару.
З метою забезпечення порівнянністі різноманітних витрат праці з'являється
поняття мінової вартості. Мінова вартість — це спроможність товару
обмінюватися на інші товари у визначених пропорціях.
Існують дві концепції походження грошей: раціоналістична й еволюційна.
Перше нагадування про раціоналістичну теорію походження грошей дається в
роботі Аристотеля, що називається “Нахомахова етика”. Ця теорія пояснює
появу грошей як результат угоди (або змови) людей, що переконалися в тому,
що для просування вартості в міновому обороті необхідні спеціальні
інструменти. Ця теорія безроздільно панувала аж до XVIII сторіччя.
Відповідно до другої, еволюційної теорії, гроші з'явилися в результаті
еволюційного процесу. У “Капіталі” К. Маркс, на основі аналізу товарного
обігу, це переконливо доказує. Еволюція обміну товарів припускає розвиток
форм вартості:
1) Проста, або випадкова, форма вартості. Наприклад, зустрілися хлібороб і
скотар: 1 вівця = 1 мішку зерна. Особливості:- споживча вартість
зерна для скотаря служить формою прояву вартості вівці; -індивідуальна
праця хлібороба виражає свою протилежність — суспільна праця; конкретна
праця, укладена у зерні, служить формою прояву абстрактної праці.
2) Розгорнута форма вартості:1 мішок зерна = 1 вівці, 1 аршину полотна,
1 сокирі
3) Загальна форма вартості: загальний загальновизнаний еквівалент = 1
вівці, 1 сокирі, 1 аршину полотна, мішку зерна
4) Грошова форма вартості. Для перетворення товару в гроші необхідно:
а) загальне визнання за цим товаром ролі загального еквівалента;
б) тривале виконання цим товаром ролі загального еквівалента;
в) наявність особливих фізичних властивостей, придатних для постійної
обмінності.
Найбільше придатними для виконання ролі грошей виявилися золото і срібло.
Гроші по своєму походженню — це товар. Вони також володіють двома
властивостями товару:
1. споживчою вартістю (у виді прикраси — задовольняють естетичену
потребу, у виді молотка — потреба в забиванні цвяхів);
2. ціною, оскільки на добування золота також витрачається визначена
кількість суспільно-необхідної праці.
Гроші — це особливий товар:
3. крім споживчої вартості (див. вище) вони мають загальну споживчу
вартість, оскільки за допомогою грошей людина може задовольнити
будь-яку потребу;
4. вартість грошей має зовнішню форму прояву до їхнього обміну на
ринку, тоді як вартість звичайного товару прихована і
виявляється тільки в момент покупки-продажу, тобто якщо товар
купується, то працю, витрачену на його виробництво, признається
товариством, стає суспільно необхідним; отже, товар має
вартість.
Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю
і ціною, тобто той самий товар для однієї людини не може володіти одночасно
і споживчою вартістю і ціною. З появою грошей товарний світ розколовся
на дві частини:
-це гроші як товар і всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована на
стороні всіх товарів, а вартість — на стороні грошей. Гроші стають
виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою ціну.
У висновку: гроші — це товар, особливість якого полягає в тому, що:
-це стихійно (історично) своїх фізичних властивостей, що виділилася за
рахунок, товар;
-це особливий привілейований товар, що грає роль загального еквівалента;
-це товар, що об'єднує в собі дві економічні категорії: споживчу вартість
і вартість ( у відмінності від інших товарів).
Три основних властивості грошей, що розкривають їхню сутність.
1) Гроші забезпечують загальну безпосередню обмінюваність. На них купується
будь-який товар;
2) Гроші виражають мінову вартість товару. Через них визначається ціна
товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчій вартості
товари;
3) Гроші виступають матеріалізацією загального суспільно-необхідного
робочого часу, укладеного в товарі.

2. Грошовий обіг в Україні

Грошовий обіг здійснюється в готівковій і безготівковій формах.
Готівково- грошовий обіг — прямування готівки в сфері обігу і виконання
ними 2-х функцій: засобу платежу і засобу обігу. Готівка використовуються:
для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків, не пов'язаних із рухом
товарів і послуг( розрахунків по виплаті заробітної плати, премій,
посібників, стипендій, пенсій, по виплаті страхових відшкодувань по
договорах страхування, при оплаті цінних паперів і виплаті прибутку по ним,
по платежах населення, на господарські потреби, на оплату відряджень, на
представительські витрати, на закупівлю сільгосппродукції і т.д). Готівково-
грошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей: банкнот,
металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних
карток). У Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг,
тому що воно дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних і
фізичних осіб.
Безготівковий обіг — рух вартості без участі готівки. Частка
безготівкових розрахунків у Україні раніш складала біля 80 %, сьогодні
трохи збільшилась . Високий рівень безготівкових розрахунків у будь-якій
країні говорить про правильну, грамотну організаціїю всього грошового
обігу.
Між готівковим і безготівковим обігом існує тісний взаємозв'язок: гроші
постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, вони утворюють загальний
грошовий обіг, у якому діють єдині гроші.
У залежності від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового
обігу: по товарних операціях, тобто безготівкові розрахунки за товари і
послуги; по фінансових зобов'язаннях, тобто платежі в бюджет і в
позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за
кредит, розрахунки зі страховими компаніями. Значення безготівкових
розрахунків складається в тому, що вони прискорюють обертальність засобів,
скорочують абсолютний розмір готівки в обороті, скорочуються витрати на
друкування і доставку готівки.
У 1993 р. НБУ почав роботу з впровадження автоматичної системи
міжбанківських розрахунків на базі розрахунково-касових центрів РКЦ і
комерційних банків, що дозволяє відмовитися від пересилки паперових
документів і прискорює розрахунки (рахунок йде на часи і хвилини, і в
ідеалі робота може відбуватися в режимі реального часу).
Безготівковий оборот в Україні характеризується обов'язковим відкриттям
розрахункового або поточного рахунка в установі банку; платежі відбуваються
за згодою покупця або з доручення платника; підставою для перерахування
засобів є фінансові платіжні документи (платіжні доручення, рахункові чек,
договори); при порушенні умов договору існує можливість повної або
часткової відмови від оплати у відповідності і “Правилами здійснення
безготівкових розрахунків”; готівка в касі підприємства знаходяться в
межах установлених лімітів; самостійність у витраті засобів на рахунках
відповідно до “Порядку ведення касових операцій в Україні” від 1993 р.
У Україні відповідно до правил НБУ визначено, що розрахунки підприємств
за своїми обов'язками, а також між юридичними і фізичними особами за
товарно-матеріальні цінності провадяться в безготівковому порядку через
установи банку. Визначено такі форми безготівкових розрахунків в Україні
визначено такі форми безготівкових розрахунків:
— розрахунки платіжними дорученнями;
— розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;
— інкасові розрахункі;
— розрахунки з застосуваннями акредитивів;
— розрахунки з використанням чеків;
— розрахунки з використанням векселів;
— клірінгові розрахунки;
— розрахунки за допомогою пластикових карток.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. М. К. Букина “Деньги, банки, валюта”. ( популярный очерк ).
2. Эдвин Дж. Долан. “Микроэкономика” С. — П. 1994г.
3. Эдвин Дж. Долан “Макроэкономика” С. — П. 1994г.
4. Эдвин Дж. Долан “Деньги, банки и денежно-кредитная политика” С.-П.
1994г.
5. Банковские опеpации. // Часть II. // Учетно-ссудные опеpации и агентские
услуги. // Учебное пособие. // Под pед. Лавpушина О.И. — М.: ИНФРА-М,
1996. — С. 208.
6. Галицькi контpакти, 1997. — № 3.
7. Бизнес, 1997. — № 3;4.