Міжнародні природоохоронні організації
Зміст
Вступ
1. Усвідомлення необхідності захисту природи й перші
кроки в цьому напрямку.
2. Розвиток природоохоронної діяльності на сучасному
етапі.
3. Міжнародні організації системи ООН. Системи
моніторингу. Наукові й навчальні установи.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Міжнародні
природоохоронні організації відіграють величезну роль на даному етапі розвитку
суспільства. Їхнє створення було викликано катастрофічними змінами в
навколишнім середовищі, вони були покликані захистити природу й, по суті,
повинні врятувати насамперед самої людини.
Я вважаю, що за
допомогою всіх цих міжнародних природоохоронних організацій людина захищає
насамперед себе від результатів власної діяльності. Адже голосні заяви про те,
що наближається глобальна катастрофа й що якщо ми не вживемо заходів по
порятунку навколишнього середовища, то життя на планеті загине, м’яко говорячи,
не відповідають дійсності. Що б не трапилося, життя на планеті не загине. Адже
наша Земля за 5 мільярдів років свого існування переживала й не такі
катастрофи. І трапиться зараз навіть ядерна війна, то Життя, пускай у вигляді
бактерій і суперечка, однаково збережеться. І через сотні мільйонів років знову
відродиться в не меншому, чим зараз розмаїтості. Але людина цього вже не
побачить.
Таким чином, якщо
ми хочемо вижити, то в першу чергу ми повинні подбає про навколишньому нас
світі, а зробити це ми можемо лише спільно. І першими кроками в цьому напрямку
і є діяльність різних міжнародних природоохоронних організацій.
Зараз у світі
існує величезна кількість різних організацій, об’єднань, форумів, які ставлять
перед собою ціль захистити природу. Однак, як не дивно, ми, найчастіше, навіть
не представляємо чим займається та або інша організація, а багато хто ніколи
навіть не чули про більшість із них. А в літературі, як я переконався на
власному досвіді, найчастіше можна зустріти лише дві крайності: або простої
згадування назви який або організації, або повна характеристика діяльності який
або з них. Це й підштовхнуло мене до написання цієї роботи.
При написанні
даної роботи я не ставив перед собою ціль «осягнути неосяжне» і
охопити всі міжнародні організації, що займаються питаннями охорони навколишнього
середовища. Ціль моєї роботи полягала в тому, щоб представити загальну
інформацію про найбільш відомі міжнародні урядові й неурядові організації,
інформаційні системи й т.д. І показати їхня роль у сучасному світі.
1. УСВІДОМЛЕННЯ
НЕОБХІДНОСТІ ЗАХИСТУ ПРИРОДИ Й ПЕРШІ КРОКИ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ
Природа це
навколишній нас мир у всім різноманітті його проявів. Природними об’єктами є як
живі організми й неживе середовище (гірська порода і її утворення, вода,
повітря), так і явища, процеси, що супроводжують взаємодію тіл і речовин:
електричні, електромагнітні, гравітаційні поля, припливи, вітер, і ін.
У природі всі
пов’язано й взаємообумовлено, характерна її особливість безперервна зміна,
розвиток.
Людина є
продуктом природи, її частиною, належить їй, за словами Ф. Энгельса
«плоттю, кров’ю й мозком», перебуває «усередині її». Разом
з розвитком природи відбувається розвиток людини. Для забезпечення свого
існування він одержує від природи все необхідне: повітря, яким він дихає, воду
їжу, одяг, не говорячи про задоволення вищих потреб духовних і
эстетических. Людина, таким чином, вступає в цілеспрямовану, усвідомлену
взаємодію із природою, виступаючи споживачем її багатств.
На ранніх етапах
розвитку ця взаємодія носила обмежений у територіальному відношенні характер і
зміни в природному середовищі були незначними. Так, у первісному суспільстві
основними видами промислу були полювання, рибальство, збір диких рослин і
плодів. Пізніше, коли людина навчилася землеробства й скотарству, перетворення
стали більше широкими. Люди розорювали значні простори, займали більші
території під пасовища, вирубували лісу для сільськогосподарських потреб.
Прогрес науки й
техніки, що супроводжує розвиток людського суспільства в другій половині XIV і
особливо в XX сторіччі, з однієї сторони дозволили людині значно перебороти
залежність від природи й забезпечити зростаючі потреби, але, з іншого боку,
різко збільшився вплив на природне середовище. У цей час для задоволення
власних потреб людство одержує з надр планети 25 тонн різної сировини в рік у
розрахунку не 1 жителя. Для сільськогосподарських потреб використається близько
25-30% суши, а разом із продуктивним лісом 50-55%, тобто практично людиною
освоєні всі зручні землі планети, споживання ж промислових рибних ресурсів у
світовому океані підходить до межам біологічних можливостей.
Поряд із цим, у
навколишнє середовище надходить усе більше й більше різних шкідливих речовин, у
результаті різні аварій і катастроф наноситься непоправний збиток природі…
У такий спосіб ми
бачимо, що сучасне людське суспільство, що володіє секретом ядерної енергії й
регулюванням на рівні клітки, стало потужною творчою силою, але одночасно й
такий, котра здатна завдати непоправних шкоди подальшому існуванню всього
живого на землі, Найжорстокіша необхідність змусила людину шукати шляхи
розумної взаємодії із природою: виникла спеціальна область діяльності, що
одержала назву охорони природи.
Зачатки
усвідомленого відношення людини до природи були вже на перших етапах розвитку у
вигляді релігійних заборон на промисел окремих тварин, оголошення священними
окремих територій.
У древніх народів
Єгипту, Індії священними вважалися тварини (змії, мавпи, окремі копитні, тигри,
деякі комахи), рослини (лотос, дерева), скелі, водні джерела і їхні мешканці.
Всі вони строжайше охоронялися. Ці звичаї збереглися й понині в ряді країн.
Існували правила полювання в древніх хантов і мансі. Древній китайський філософ
Лао-Цзы (VI в. до н.е.) призивав берегти лісу, щоб не викликати стихійні лиха.
Китайський поет Сыма-Слы-Жу (I в. до н.е.) у своїх добутках згадує, що
правителі того часу мали території, богатые рослинністю й тваринами, на яких не
дозволялося землеробство, незважаючи на голод, що панував. У Римській імперії
(I в. до н.е.-V в. н.е.) проводилися заходи щодо очищення міських стічних вод і
наступному використанню їх для сільськогосподарського зрошення. Розвиток
феодального землеволодіння також зіграло почасти свою природоохоронну роль. З
метою охорони великих земельних наділів від зазіхань безземельних трудівників і
городян феодали створювали заповідні території. В XI-XII вв. такі заповідники
виникли на території нашої країни: Біловезька пуща, Сім Островів. У цей період
розвивалося державне природоохоронне законодавство. У Польщі в XI в. був видано
указ про охорону турів. При Ярославові Мудрому був складений звід законів, у
якому втримувалися розділи по охороні лісів і окремих тварин. Роботи з охорони
природи почали проводитися в XIV в. у Франції. З відкриттям і використанням
вугілля для палива в Англії, у Лондоні через сильне забруднення повітря в 1273
р. був прийнятий закон про заборону спалювання вугілля для опалення.
Відзначається розвиток природоохоронної діяльності при Петрові I, коли особлива
увага приділялася лісам. Петром I були закладені основи організованого
лісівництва, створені спеціальні інструкції про порядок рубань і охорони лісів,
про впорядкування полювання на коштовних промислових тваринах.
Індустріалізація
й збільшення масштабів використання природних ресурсів, викликані епохою
капіталізму, поставили перед людиною нові серйозні завдання в області охорони
природи. Прагнення до збагачення, конкуренція, захоплення колоній штовхали до
безжалісного винищування лісів, промислових тварин, хижацькому використанню
корисних копалин. У Західній Європі в багатьох місцях були знищені тур, лось,
козуля. В Америці колоністи підірвали популяції бізонів, з якими була зв’язана
життя місцевих індіанців. У промислово розвинених країна^-англії, Німеччині,
Франція^-складалися важкі ситуації в містах і промислових районах у результаті
отруєння повітря й води забруднюючими речовинами.
У Росії в XIX в.,
особливо після скасування кріпосного права, виникла гостра необхідність
проведення заходів щодо охорони природи в державних масштабах у зв’язку з
інтенсивно, що вирубувалися лісами, європейської частини країни, по захисту
ґрунтів від ерозії внаслідок розширення сільськогосподарських площ, по
запобіганню надмірного видобутку хутрових і інших промислових тварин, птахів,
риби. До початку XX в. на території держави налічувалося 5 заповідників.
З’явилися наукові узагальнення, які були основою природоохоронних заходів
(роботи А. И. Воейкова, В, В. Докучаєва й ін.). Великий внесок у справу охорони
природи внесла Постійна природоохранительная комісія, створена в 1912 р. при
географічному суспільстві. Вона була ініціатором створення першого закону про
заповідники (1916 р.). Стурбовані долею національних багатств передові вчені в
переддень Жовтневої революції внесли на розгляд Державної думи розроблений ними
проект загального закону про охорону природи Росії. У перші роки радянської
влади були підписані декрети «Про землю» (1917 р.), «Про
ліси« (1918 р.), »Про надра землі« (1920 р.), »Про охорону
пам’ятників природи, садів і парків» (1921 р.), здійснювалися й інші
заходи. В 1925 р. ВЦИК РСФСР утворив міжвідомчий державний комітет з охороні
природи з комісіями в краях і республіках, що проіснувала до 1933 р. Насущні
проблеми природокористування, що стало на шлях індустріального розвитку
радянської держави, обговорювалися на скликаному в 1933 р. I Всесоюзному з’їзді
по охороні природи. Незважаючи на важкий період, до сорокових років
законодавчими актами регулювалися майже всі питання, пов’язані з використанням
і охороною природних ресурсів. У країні розширювалася мережа заповідників.
Після Великої Вітчизняної війни природоохоронна робота прийняла широкий розмах.
Самою великою подією цього періоду стала постанова ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів
СРСР (1948 р.), що ввійшло в історію як «План перетворення природи» і
т.д.
Надалі також
приймалися різні кроки, спрямовані на посилення природоохоронної діяльності.
Однак уже всім було очевидно, що із глобальними проблемами неможливо впоратися
діючи роз’єднане й, у результаті, сталі виникати міжнародні організації
занимающиеся природоохоронною діяльністю.
2. РОЗВИТОК
ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
У такий спосіб
проблема захисту навколишнього середовища здобуває пріоритетний характер у
міжнародних відносинах, оскільки від переходу до нового типу розвитку,
розумному із природоохранительной і гуманістичної точки зору, залежить
збереження життя на землі. Сучасне покоління стає свідком і безпосереднім
учасником перегляду всієї системи цінностей нашого буття й формування нового
екологічного світогляду, екологічної етики. Лише на основі переорієнтації
людської свідомості на екологічні установки можливе створення економічних і
політичних умов для забезпечення екологічно стабільного розвитку. При
відсутності екологічного підходу до розвитку й пріоритету екологічних
імперативів ніякі технічні досягнення не приведуть до зменшення екологічної
напруженості.
Екологічні
проблеми сьогоднішнього дня не є результатом тільки сучасного етапу розвитку. У
них, як у дзеркалі, відбивається весь шлях людського развитья, орієнтований на
досягнення економічного прогресу. Зростання економічного виробництва
розглядався як єдиний засіб задоволення інтересів і життєвих потреб населення.
Донедавна тенденції економічного розвитку визначали лінії поводження в сфері
екології, сприяючи негативним змінам у навколишнім середовищі.
Однак ріст заради
росту позбавлений змісту, Критерієм прогресу повинне стати якісне поліпшення
життя людей, що немислимо без налагодження розумних взаємин Людини із Природою.
А це стане реальністю лише тоді, коли екологічна безпека стане справою всіх
громадян планети Земля. І, на щастя, усе більше й більше людей починають
усвідомлювати це.
Спочатку, як уже
говорилося раніше, заходу щодо захисту природи були внутрішньою справою кожної
держави, створювалися спеціальні органи: комітет з охороні навколишнього середовища
(ФРН), Міністерство по охороні навколишнього середовища (Великобританія,
Франція), Агентство по захисту навколишнього середовища (США). У міру
збільшення погрози безпеки біосфери й усвідомлення того, що природа не знає
границь, пожвавлюється міжнародна природоохоронна діяльність.
В 1948р. з
ініціативи ЮНЕСКО був створений міжнародний союз по охороні природи й природних
ресурсів (МСОП). МСОП Міжнародний союз охорони природи Всесвітній союз
охорони природи International Union for Nature Conservation (IUCN) The
World Conservation Union. Учасники: більше 952 члена з 139 країн миру (74
уряду, 111 урядових організацій, 731 НПО, 36 асоційованих членів, що не мають
права голосу). Мети: вплив, підтримка й допомога організаціям миру в справі
збереження цілісності й розмаїтості природи; забезпечення розумного й
екологічно стійкого використання природних ресурсів. Основна діяльність:
здійснення моніторингу природоохоронної діяльності; розробка вимог по охороні
природи для використання місцевими організаціями; складання планів дій на
різних рівнях; сприяння мірам, прийнятим урядовими й неурядовими організаціями
в області охорони природи; поширення інформації через мережу МСОП; надання
допомоги й консультацій.
В1971 році Юнеско
прийнята спеціальна програма «Людин і біосфера» (ТРАВНІ) UNESCO
Programme «Man and Biosphere» (MAB). Учасники: 110 держав-членів
ЮНЕСКО. Мети: проведення міждисциплінарних досліджень, підготовка фахівців в
області керування природними ресурсами; виявлення факторів, що негативно впливають
на навколишнє середовище; залучення наукового потенціалу до проблеми
методології раціонального дослідження ресурсів; надання допомоги в плануванні й
реалізації наукових проектів і освітніх програм. Основна діяльність: підготовка
й виконання проектів по головних проблемних напрямках (збереження й моніторинг
стану биоразнообразия й экосистем, стабільне керування природними ресурсами,
інтеграція соціально-культурного й етнічного підходів при освоєнні земель,
формування політики землекористування); створення й керування мережею
біосферних заповідників; формування наукових мереж по тематичних і географічних
ознаках; створення книг, звітів, інформаційних матеріалів.
ЮНЕСКО є й
організатором міжнародного співробітництва в екологічному утворенні.У світі діє
ряд укладених Договорів і Програм по охороні навколишнього середовища. В 1982р.
була прийнята конвенція ООН по морському праву, де забезпечувалися заходи щодо
захисту й збереженню морського середовища, світового океану і його ресурсів.
Необхідність
приділяти увагу охороні навколишнього середовища сьогодні визнана більшістю
урядів миру. Цьому сприяла діяльність міжнародних організацій виступаючих під
егідою ООН ( до яких ставиться і ЮНЕСКО), у першу чергу створеної в грудні
1972р. Генеральною Асамблеєю Програми ООН по навколишньому середовищу ЮНЕП.
ЮНЕП Програма ООН по навколишньому середовищу United Nations Environment
Programme (UNEP). Учасники: держави-члени ООН (58 держав-членів Ради). Мети:
надання новітніх даних про ресурси біосфери, сприяння загальному плануванню й
керуванню розвитком при дотриманні максимальної соціально-економічної вигоди,
залучення додаткових фінансових засобів для технічної допомоги, утворення й
професійної підготовки. Основна діяльність: здійснення програм в області
керування навколишнім середовищем, збереження наземних экосистем, боротьби з
опустыниванием, деградацією ґрунтів, забрудненням морського середовища, зміною
клімату, хімічних речовин і небезпечних відходів.
Яскравим
прикладом прийнятої стратегії стала реалізація однієї із програм ЮНЕП по
створенню Глобальної системи спостереження, призначеної фіксувати зміни в
біосфері. Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМОС)
Global Environment Monitoring System (CEMS). Рік створення: 1974р. Учасники:
140 країн миру. Мети: координація й сприяння міжнародним діям по моніторингу й
оцінці навколишнього середовища; надання підтримки в створенні нових станцій
моніторингу, збір і поширення даних про стан атмосфери й клімату, забрудненні
навколишнього середовища. Основна діяльність: об’єднання численних даних (по
землекористуванню, клімату, соціально-економічному розвитку) на основі
технології геоинформационных систем; надання консультативних послуг з керування
інформаційними ресурсами.
В 1982 році
Генеральна Асамблея ООН прийняла й урочисто проголосила Всесвітню хартію
охорони природи, де представники урядів переважної більшості країн миру
заявили, що основні природні процеси не повинні порушуватися, що генофонд живих
істот і їхня життєздатність не повинні ставитися піт погрозу, що чисельність
популяцій всіх форм життя повинна зберігатися на рівні, достатньому для їхнього
виживання. Прямо сказано, що «…будь-яка форма життя є унікальною й
заслуговує поваги, який би не була її корисність для людини, і для визнання цієї
невід’ємної цінності інших живих істот людина повинен керуватися моральним
кодексом поводження».Однак, оскільки негативний вплив людини на природу
продовжує зростати, ООН створило Міжнародну комісію з навколишнього середовища
й розвитку. Міжнародна комісія вважає, що принцип «реагувати й
виправляти» застарів і нині необхідно керуватися принципом
«передбачати й запобігати».
Більшу роль у
розробці міжнародним співтовариством стратегії досягнення екологічної безпеки
грає Римський клуб. Це неурядова організація, що поєднує близько 100 членів з
різних країн миру: підприємців, політиків, експертів, діячів науки й культури.
Він був створений в 1968р. з ініціативи віце-президента компанії
«Оливетти» Аурелио Печчеи. Як основний принцип своєї діяльності клуб прийняв
«метод вільного й широкого розгляду ідей і висновків»,
розроблювальних у рамках клубу програм. Дослідження клубу «Скрутний стан
людства«, »Межі росту«, »За межами століття
марнотратності» і інші заслужили широке визнання.
А тепер я
небагато відірвуся на від безпосередньої характеристики самих міжнародних
природозащитных організаціях і коротенько скажу про їхні види й способи
класифікації.
Звичайно, може
виникнути питання, а чи треба взагалі їх якось класифікувати й розділяти, адже,
як треба з назви, вони все займаю однієї й тією же проблемою охороною
навколишнього середовища?
Так, проблема
одна, однак вирішують її по-різному, що найчастіше залежить від того, що це за
організація. Трохи раніше я юшці приводив опис деяких міжнародних організацій,
так ЮНЕП поряд з ЮНЕСКО й багатьма іншими організаціями ставиться до
міжнародних організацій системи ООН. А, приміром, МСОП як і ВВФ фонд дикої
природи або ГРИНПИС ставляться до неурядових організацій. Крім того виділяються
міжурядові, фінансові організації уделяющие увагу питанням екології й ін.
А ще є різні
системи спостереження й моніторингу, а також різної інформаційної служби що
збирають і поширюють дані моніторингу стани навколишнього середовища, наприклад
ГСМОС (див. вище) і інші.
Величезне
значення мають крім того наукові й навчальні заклади охорони навколишнього
середовища, що займаються питаннями, (див. табл. №1).
А більше докладну
характеристику деяких із цих організацій я привів у наступній главі моєї
роботи.
природоохоронний
міжнародний моніторинг
3. МІЖНАРОДНІ
ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ООН. СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ. НАУКОВІ Й НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
ЮНСЕД
Конференція ООН по навколишньому середовищу й розвитку (КОСР) United Nations
Conference on Environment and Development (UNCED). Рік створення: 1989р.
Учасники: держави-члени ООН. Мети: взаємодія держав по ключових проблемах
(захист атмосфери, охорона земельних і водних ресурсів, використання нових
методів біотехнології, припинення деградації навколишнього середовища). Основна
діяльність: підготовка національних звітів і робочих програм ПРООН Програма
ООН по розвитку United Nations Development Programme (UNDP). Рік створення:
1965р. Учасники: 189 держав. Мети: допомога країнам, що розвиваються, у
побудові більше ефективної економіки й раціонального використання природних
ресурсів. Основна діяльність: проведення досліджень природних ресурсів,
створення на місцях навчальних установ і матеріально-технічної бази для
проведення прикладних досліджень.
КУРЕЙ Комісія
ООН по стійкому розвитку United Nations Commission on Sustainable Development
(CSD). Рік створення: 1992 р. Учасники: 53 держави із правом голосу (Африка 13,
Азія 11, Східна Європа 6, Латинська Америка й Карийский басейн 10, Західна
Європа й ін. 13). Мети: сприяння процесу стійкого розвитку на національному й міжнародному
рівнях. Основна діяльність: залучення уваги до проблем охорони навколишнього
середовища; допомога в поліпшенні діяльності ООН в області охорони
навколишнього середовища й розвитку; заохочення проведення семінарів і
конференцій.
ВІЗ Всесвітня
організація ООН з питань охорони здоров’я World Health Organisation (WHO)
Всесвітня організація охорони здоров’я. Рік створення: 1946р. Учасники: держави
члени ООН. Мети: охорона й поліпшення здоров’я людини за допомогою контролю й
керування негативним впливом на навколишнє середовище. Основна діяльність:
проведення заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища, у тому числі
забезпечення безпеки використання хімічних препаратів, оцінка й контроль за
рівнем забруднення, захист від радіоактивного опромінення, оцінка впливу змін
клімату на здоров«я людини; розробка Глобальної стратегії охорони здоров»я й
навколишнього середовища.
МСОП
Міжнародний союз охорони природи Всесвітній союз охорони природи
International Union for Nature Conservation (IUCN) The World Conservation
Union.
ИМО Міжнародна
морська організація (спеціалізоване агентство ООН до 22.05.82 -Міжурядова
консультативна морська організація Inter-Govemmental Maritime Consultative
Organisation) International Maritime Organisation (IMO).
ЮНИДО Програма
ООН по промисловому розвитку United Nations Industrial Development
Organisation (UNIDO) ЭСКАТО Економічна й соціальна комісія для Азії й Тихого
океану Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (ESCAP) ФАО
Всесвітня продовольча організація Food and Agriculture Organisation of the
United Nations (FAO).
Міжнародна служба
праці при Міжнародній організації праці International Labour Office.
International Labour Organization (ILO).
Конференція ООН
по торгівлі й розвитку- UN Conference on Trade and Development (UNCTAD).
Звичайно, тут
наведені відомості далеко не все про всі міжнародні організації системи ООН, це
тема для окремої розмови. Я лише привів приклади найбільш відомих організацій
діяльність яких тією чи іншою мірою связанна з охороною навколишнього
середовища. Однак їхній внесок у справу охорони природи важко переоцінити, адже
найчастіше під егідою саме ці організації створювалися різні фонди, суспільства
й інші об’єднання, покликані оберігати природу. Крім того, організаціях системи
ООН, найчастіше, є самими численними по числу членів, тому що в багатьох
випадках вони поєднують держави вхідні в ООН.
Однак усе вище
перераховані організації, а так само інші природоохоронні організації не завжди
мають можливість стежити за всіма змінами происходящими в навколишнім
середовищі й отут їм рятуйте! СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ Й СПОСТЕРЕЖЕННЯ. Найвідоміші
серед них: Всесвітній центр моніторингу охорони природи World Conservation
Monitoring Centre (WCMC) Рік створення 1981 р. Учасники: МСОП, ВВФ. Мети:
підтримка програм охорони природи й стійкості розвитку за допомогою надання
повної й новітньої інформації, заснованої на результатах наукових досліджень і
аналізу. Основна діяльність: формування баз даних по видах рослин і тварин, що
перебувають під погрозою зникнення; по місце перебуванню особливого значення;
по охоронюваних територіях і ділянкам міжнародного значення, надання допомоги в
створенні національних інформаційних центрів; надання доступу до даних через
міжнародні електронні мережі й т.д.
Глобальна
інформаційна база даних про ресурси (ГРИД-ЮНЕП) Global Resource Information
Database (CRID-UNEP). Рік створення: 1985р. Учасники: країни-члени ООН. Мети:
збір і поширення даних про стан навколишнього середовища. Основна діяльність:
забезпечення доступу до новітніх технологій керування даними по навколишньому
середовищу; надання країнам можливості використання технології ГРИД для оцінки
й керування навколишнім середовищем на національному рівні; розробка
методології й процедури обробки аналізу даних у локальному, регіональному й
глобальному масштабах; надання даних для проведення порівняльних досліджень і
прийняття рішень.
Європейська
мережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем European
Environment Information and Observation Network. Рік створення: 1990р.
Учасники: держави члени Європейського Союзу. Мети: надання об’єктивної й
надійної інформації, необхідної для вживання заходів по охороні навколишнього
середовища, оцінки ефективності таких мір; інформування громадськості про стан
навколишнього середовища. Основна діяльність: об’єднання національних мереж,
здійснення інформаційного співробітництва по окремих проблемах охорони
навколишнього середовища (якість води, повітря й інших).
Інформаційна
система по законодавству в області охорони навколишнього середовища
Environmental Law Information System (ELIS). Рік створення: 1970р. Учасники:
організації члени МСОП. Мети: збір, обробка й поширення інформації про правові
аспекти, юридичну літературу й документи про охорону навколишнього середовища.
Основна діяльність: створення системи бібліографічних посилань і банку даних
про документи, що втримуються у фонді (тип документа, область використання,
сфера повноважень, доступна мова, вказівка на зміст); ведення списків видів
фауни й флори, згаданих у тексті законодавчих актів; формування бази даних по
охоронюваних територіях; публікація оглядового видання по міжнародних угодах,
екологічному законодавству Європейського співтовариства, надання інформаційних
послуг.
Міжнародна
інформаційна система по навколишньому середовищу (ИНФОТЕРРА) International
Environmental Information System (INFOTERRA). Рік створення: 1977р. Учасники:
149 країн. Мети: сприяння встановленню контактів між джерелами й споживачами
інформації, обмін даними із проблем навколишнього середовища, об’єднання
інформаційних ресурсів. Основна діяльність: надання інформаційних,
посередницьких і консультативних послуг; здійснення програм навчання й
професійної підготовки; створення мережі національних і регіональних
координаційних центрів, видання довідкового регістра, тезауруса,
спеціалізованих видань.
Інформаційна
служба «Вивчення Землі Earthscan.
Інформаційний
відділ по зміні клімату при ЮНЕП Information Unit on Climate Change UNEP.
Міжнародна
інформаційна служба по навколишньому середовищу й природним ресурсам
International Environmental and Natural Resources Information service
(INTERAISE).
Європейська
мережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем European
Environment Information and Observation Network. і інші.
Таким чином, у
світі усе більше уваги приділяється моніторингу змін у навколишнім середовищі.
І це правильно, перефразовуючи відому фразу можна сказати, що «інформація
врятує мир». Адже тільки усвідомлення того, що саме відбувається із
природою, знання всіх факторів і речовин являющихся згубними для навколишнього
середовища, всіх способів переносу й поширення шкідливих речовин, а також
знання багатьох інших питань пов’язаних з охороною природи може допомогти нам
урятувати мир.
Крім того, всі
інформаційні системи занимающиеся збором даних пов’язаних із забрудненням і
охороною природи стали найбільш актуальними саме сьогодні, коли за допомогою
інтернету кожна людина або організація може одержати будь-яку інформацію не
виходячи з будинку. Значно спростилося й підсилилася взаємодія між різними
природоохоронними організаціями, з’явилася можливість координації дій по
захисту навколишнього середовища. У різних НАУКОВИХ І НАВЧАЛЬНИХ УСТАНОВ
з’явилася можливість обмінюватися досвідом і організовувати спільну роботу з
різних питань дотичної охорони навколишнього середовища й екології.
Найважливішими з них є: Європейська науково-дослідна організація по
навколишньому середовищу European Environmental Research Organization (EERO).
Рік створення: 1990р. Мети: сприяння в розвитку наук про навколишнє середовище,
використання новітніх технологій, створення системи екологічного навчання.
Інститут світових
ресурсів (ИМР) World Resources Institute (WRI). Рік створення: 1982 р. Мети:
надання наукової інформації про світові ресурси й умови навколишнього
середовища, аналіз проблем і розробка творчих проектів по тенденціях розвитку.
Основна діяльність: здійснення проектів по таких напрямках, як негативні
наслідки нераціонального керування природними ресурсами, проблеми стану
ресурсів і навколишнього середовища; збір і поширення інформації; надання даних
і матеріалів засобам масової інформації; видання звітів і інформації про умови
й тенденції формування ресурсів.
Інститут ООН по
професійній підготовці й наукових дослідженнях United Notions Institute for
Training and Research (UNFTAR). Рік створення: 1965р. Мети: підготовка
персоналу, у першу чергу із країн, що розвиваються, для наступної роботи в
системі ООН або національних службах, пов’язаних з діяльністю ООН. Основна
діяльність: навчання на базі методології геоинформационных систем (ГИС),
включаючи методологію прийняття рішень, керування геосистемами, організація й
керування мережами й системами, практика переговорів, підготовка в області
реалізації положень міжнародних договорів, зокрема, Конвенції про зміну
клімату, Регістра потенційно токсичних хімічних речовин; програма правової
підготовки й міжнародних переговорів.
Міжнародна
академія навколишнього середовища International Academy of the Environment.
Рік створення: 1990р. Мети: навчання, професійна підготовка й консультування з
питань керування навколишнім середовищем. Основна діяльність: проведення курсів
інтенсивної підготовки, семінарів і навчальних занять для керівників із
суспільного й частки секторів економіки країн Центральної й Східної Європи, що
розвиваються країн, навчання навичкам пошуку рішень конкретних проблем
навколишнього середовища й розвитку; використання різних форм навчання
(семінари, дискусії, ділові ігри).
Міжнародне суспільство
екологічної економіки International Society for Ecological Economics (ISEE).
Рік створення: 1990р. Учасники: 500 членів з 49 країн миру. Мети: підтримка
інноваційного підходу до вивчення екологічної економіки. Основна діяльність:
координація складання навчальних і освітніх програм.
Міжнародний
Арктичний науковий комітет (МАНК) International Arctic Science Committee
(IASC). Рік створення: 1940 р. Мети: підтримка й сприяння співробітництву по
всіх аспектах арктичних досліджень. Основна діяльність: обмін інформацією,
проведення конференцій і семінарів.
Міжнародний
інститут по навколишньому середовищу й розвитку International Institute for
Environment and Development (IIED). Рік створення: 1971 р. Мети: сприяння в
створенні моделей стійкого розвитку за допомогою проведення наукових
досліджень, надання консультацій і інформації, організації професійної
підготовки й навчання. Основна діяльність: реалізація науково-дослідних програм
по роду актуальних проблем стійкого розвитку (населені пункти, стійке сільське
господарство, планування й керування навколишнім середовищем, лісове
господарство, економіка навколишнього середовища, зміна клімату, посушливі
землі); підготовка рекомендацій для керівників; співробітництво з урядовими й
міжнародними організаціями.
Міжнародний
незалежний еколого-політологічний університет (МНЭПУ) International
Independent University of Environmental & Political Sciences (IIUEPS). Рік
створення: 1992 р. Мети: сприяння формуванню нового світогляду й способу життя,
заснованих на пріоритеті загальнолюдської цінності навколишнього середовища й
принципах концепції стійкого розвитку суспільства; створення системи
еколого-гуманітарного утворення на основі кращого російського й закордонного
досвіду; підготовка фахівців з екологічного менеджменту, екологічній політиці й
праву, економіці природокористування, журналістики. Основна діяльність:
недержавний навчальний заклад по підготовці фахівців (бакалавриат,
магістратура, аспірантура); реалізація науково-дослідних програм по актуальних
проблемах стійкого розвитку; співробітництво з урядовими й неурядовими,
вітчизняними й міжнародними організаціями.
ВИСНОВОК
Підбиваючи
підсумок даної роботи можна констатувати те, що людство нарешті те усвідомило
навислу над собою небезпека й стало вживати активних заходів по запобіганню
подальшого забруднення навколишнього середовища . Для реалізації цих мір і були
створені різні міжнародні організації. Їхнє створення було, крім того
обумовлено й тим, що забруднення навколишнього середовища придбало глобальний
характер і зусиль окремо взятих держав стало недостатньо для їхнього рішення.
На даний момент у світі існує кілька груп організацій занимающихся охороною
навколишнього середовища. По-перше це організації системи ООН, по-друге це
різні міжурядові й неурядові організації, по-третє це системи моніторингу й
спостереження за станом навколишнього середовища, а також різні наукові й
навчальні заклади занимающиеся вивченням даної проблеми.
Крім того,
необхідно відзначити й те, що стає усе більше очевидним, а саме необхідність
більше серйозної взаємодії між різним екологічними організаціями для більше
діючої охорон навколишнього середовища.
А в цілому
необхідно відзначити той факт, що в людства нарешті те з’явився шанс вижити й
сам головне не упустити цей шанс.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Банникова А.Г. і ін. «Основи
екології й охорона навколишнього середовища», М.; 1999 р.
2. «Білорусь. Дослідження
екологічної стратегії«», тім 2-й, документ Світового Банку, 1996 р.
3. Васильєв Н.Г. і ін. «Охорона
природи з основами екології», М.; 1993 р.
4. Дьоміна Т.А. «Екологія,
природокористування, охорона навколишнього середовища», М.; 1994 р.
5. Ред. Козаків Ю.Е. «Охорона
природи. Міжнародні організації, конвенції й програми», М.; 1995 р.
6. Лисицин Е.Н. «Охорона природи
в закордонних країнах», М.; 1987 р.
7. «Міжнародне співробітництво в
області охорони навколишнього середовища», М.; 2000 р.
8. Рачевский А.Н., Данекина Д.П.
«Міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього середовища в
1996 році» Мн.; 1997 р.
9. Словесна Н.Г. «Екологічна
безпека: уроки країн, що розвиваються,», М.; 1993 р.