Технологія дидактичної гри

Відкритий міжнародний університет
розвитку людини «Україна»

Миколаївський
міжрегіональний інститут розвитку людини

Спеціальність
«Менеджмент організацій»

Денне
відділення

Реферат

з
навчального предмета «Університетська освіта та Болонський процес»

на
тему:

Технологія
дидактичної гри

Науковий
консультант:

Доктор
педагогічних наук

Професор,
академік Балтійської

Педагогічної
Академії

Л.П. Сергієнко

Миколаїв,
2010

Зміст

Вступ

1.
Гра в житті людини та її місце у начальному процесі

1.1 Гра
як засіб відпочинку та навчання

1.2 Поняття
дидактичної гри

2.
Дидактичні ігри як складова сучасної освіти

2.1 Характерні ознаки дидактичної
гри

2.2 Структура дидактичної
гри та учбового процесу на її основі

2.3 Види дидактичних ігор

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Соціально-економічні
перетворення, які здійснюються в Україні, зумовлюють значні зміни в розвитку
системи освіти. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХ1
століття) розглядає першочерговим завданням досягнення високих рівнів освіти,
формування високого культурного та інтелектуального рівня особистості.

Це
вимагає від педагогічної науки перегляду та подальшого дослідження ряду
проблем, зокрема, підвищення ефективності викладання всіх навчальних дисциплін.
Однією з умов ефективності навчального процесу є підбір методів навчання.

Психолого-педагогічні
особливості та навчальні можливості дидактичної гри, інтерес дітей до них зумовлюють
необхідність включити ігри у навчальний процес у школах у поєднанні з іншими
методами навчання.

Більшість
праць з проблеми дидактичної гри виконано на матеріалі молодшої та середньої
ланки загальноосвітньої школи (Ю.А.Калинецька, С.Н.Карпова, І.І.Осадчук
Т.П.Павлова, О.Я.Савченко, М.Ф.Стронін, Т.П.Устєнкова, та інші автори).

Проведені
дослідження є міцною основою для подальшої деталізації класифікації дидактичних
ігор, пошуку ефективних шляхів їх використання у процесі вивчення окремих
навчальних дисциплін та підготовки фахівців різного профілю.

1.
Гра в житті людини та її місце у житті людини

1.1
Гра
як засіб відпочинку та навчання

У
дитячі роки гра є провідним видом діяльності людини, через яку вона пізнає
світ. У грі діти й підлітки «намагаються перевірити свою силу і
спритність; реалізують бажання фантазувати, відкривати таємниці й прагнути до
чогось далекого і прекрасного. За вмілого використання гра може стати
незамінним помічником педагога» [7, с. 13]. У грі дитина навчається долати
труднощі, пізнає оточення, шукає вихід з того чи іншого становища. Такі ігри
формують дітей-організаторів, які наполегливо ведуть за собою інших. Переломним
моментом для дитини стає перехід з дитячого садочку до школи. Саме в цей період
у дитини криза семи років, їй треба перебудуватись на новий провідний вид
діяльності – навчання. Проте гра залишається важливим засобом не лише
відпочинку, а й творчого пізнання навколишнього життя. Такі вчителі-новатори як
Є. М. Ільїн, С. М. Лисенкова та В. Ф. Шаталов, організовуючи навчальну й
виховну діяльність учнів, обов’язково використовують ігрову позицію. Ігрова
позиція – могутній засіб не тільки виховання дітей, а й саморегуляції
діяльності педагога.

Ігри,
які проводить В. Ф. Шаталов на уроках, займають дуже мало часу, але вони
збуджують інтерес до предмету, активізують учнів, закріплюють уміння самостійно
здобувати знання.

Гра
може бути включена у будь-який вид людської діяльності. Цю її особливість
суспільство завжди використовувало як засіб навчання дітей і дорослих трудових
процесів, військової справи, пізнання та ін. Сучасна дидактика звертається до
ігрових форм навчання, бо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога
і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання,
безпосередності, неудаваної цікавості.

Гра
– це творчість і водночас праця. У процесі гри в дітей виробляється звичка
зосереджуватися, самостійно мислити, розвивається увага, прагнення до знань.
Під час гри діти завжди уважні, зосереджені й дисципліновані. Тому застосування
на уроці дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавішим,
створює в дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у
засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії за допомогою яких
розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і підсилюють інтерес
дітей до навчального предмета. Гра – це могутній незамінний важіль розумового
розвитку дитини. Гра – це той засіб, де виховання переходить у самовиховання.

В
різних закладах освіти використовують навчальні ігри, які мають низку
дидактичних можливостей, які узагальнив М. В. Кларін за досвідом зарубіжних
педагогів [4, с. 120-121]:

· 
в ході навчальної гри учні оволодівають
досвідом діяльності, схожим з тим, який би вони отримали в дійсності;

· 
навчальна гра дозволяє учням самим
вирішувати важкі проблеми, а не просто бути споглядальниками;

· 
навчальні ігри створюють потенційно
більшу можливість перенесення знань та досвіду діяльності з навчальної ситуації
в реальну;

· 
навчальні ігри забезпечують навчальне середовище,
негайно реагуюче на дії учасників;

· 
навчальні ігри психологічно привабливі
для учнів;· прийняття рішень в ході гри тягне за собою наслідки, на які учням
неминуче доводиться зважати;

· 
деякі навчальні ігри акцентують досвід
діяльності, який не є основним, а додатковим, другорядним, по відношенню до
навчального матеріалу, який підлягає засвоєнню;

· 
матеріали навчальних ігор менш доступні,
ніж традиційні навчальні матеріали, вони можуть бути дорогими, що викликає труднощі
фінансового характеру;

· 
під час проведення ігор можливе значне
пожвавлення, висока рухливість учасників, що не завжди подобається викладачам,
адміністрації;

· 
після проведення навчальних ігор школярі
більше обговорюють своє навчання з батьками, друзями, вчителями, починають
більше користуватися бібліотекою.

1.2
Поняття дидактичної гри

Дидактична
гра – «творча форма навчання, виховання і розвитку студентів, школярів і
дошкільників»[7, с. 31].

Дидактичні
ігри розвивають спостережливість, увагу, пам’ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію,
кмітливість, а тому їх можна
використовувати під час викладання будь-якого предмета.

Сучасна
дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає в них
можливості ефективної взаємодії педагогів і учнів, продуктивної форми їх
спілкування з властивими їм елементами безпосередності й неудаваної цікавості.
В терміні «дидактична гра» наголошується її педагогічна
спрямованість, відображається багатогранність її застосування з урахуванням
дидактичної мети заняття і рівня підготовленості студентів та учнів.

Витоки
дидактичних ігор ми можемо знайти в народній педагогіці. Ігри та іграшки, які
створив народ, завжди допомагали дітям пізнавати світ граючись. Тому ігри
пізніше дуже тісно пов’язались з навчанням, постійно удосконалюючись. Оцінюючи
дидактичну гру та її роль в системі навчання, А. П. Усова писала: «Дидактичні
ігри, ігрові завдання та прийоми дозволяють підвищити сприйнятливість дітей,
різноманітити навчальну діяльність дитини, приносять цікавість» [9, с.
170].

2.
Дидактичні ігри як складова сучасної освіти

2.1
Характерні ознаки дидактичної гри

Дидактична
гра має свої ознаки. Характерними її ознаками є:

·
моделювання ситуацій навчально-виховного характеру та прийняття
навчально-педагогічних рішень;

·
розподіл ролей між учасниками гри;

·
різноманітність рольових цілей при виробленні рішення;

·
взаємодія учасників гри, які виконують ті чи інші ролі;

·
наявність спільної мети учасників гри;

·
колективне вироблення рішень;

·
багатоальтернативність рішень;

·
наявність
системи індивідуального чи групового оцінювання діяльності учасників гри.

2.2
Структура
дидактичної гри та учбового процесу на її основі

Дидактична
гра складається з таких елементів [6, с. 12-16]:

·
дидактична задача;

·
ігрова задача;

·
ігрові дії;

·
правила гри.

Дидактична
задача визначається метою навчального та виховного впливу. Наявність
дидактичної задачі або декількох задач підкреслює навчальний характер гри,
направленність навчального змісту на процеси пізнавальної діяльності учнів.

Ігрова
задача виконується учнями в ігровій діяльності. Ці дві задачі відображають
взаємозв’язок навчання та гри.

Дидактична
задача реалізується протягом всієї гри через злійснення ігрової задачі, ігрових
дій, а підсумок її вирішення знаходиться в фіналі. Тільки
при цій умові дидактична гра може виконати функцію навчання і разом з тим буде
розвиватися як ігрова діяльність.

Ігрові
дії є основою дидактичної гри – без них неможлива сама гра. В ігрових діях
проявляється мотив ігрової діяльності, активне бажання вирішити поставленну
ігрову задачу. По своїй складності вони різні та обумовлені складністю
пізнавального змісту та ігрової задачі.

Ігрові
дії – це не завжди практичні зовнішні дії, коли треба щось ретельно
роздивитись, порівняти, розібрати та ін. Це також важкі розумові дії, виражені
в процесах цілеспрямованого сприйняття, спостереження, порівняння, згадування
раніше засвоєного, – розумові дії, виражені в процесах мислення.

В
різних іграх ігрові дії різні за їх спрямованістю та за ставленням до граючих.

Правила
гри. Їх зміст та спрямованість обумовлені загальними задачами формування
особистості і колективу, пізнавальним змістом, ігровими задачами та діями в їх
розвитку та збагаченні. В дидактичній грі правила є заданими.

Учні
часто порушують правила не тому, що роблять це свідомо, а тому, що не знають,
як виконувати, а іноді забувають про них. Треба пояснити як виконувати правила
і навіщо вони потрібні, створити таку ситуацію, щоб виконування правил стало
бажанням самих дітей.

Дотримування
правил в ході гри викликає необхідність прояву зусиль, оволодіння способами
спілкування в грі і формуванню не тільки знань, а й різноманітних почуттів,
накопичення добрих емоцій та засвоєння традицій.

Педагог
повинен використовувати слова, які відображають ступені оволодіння ігровими
діями та правилами: ще не дуже, майже добре, добре, дуже добре. Це сприяє
розвитку самооцінки, перпективності в досягненні мети. Однак треба враховувати
необхідність і осудження, якщо деякі діти використовують правила з метою
отримання для себе вигоди.

В
структурі учбового процесу на основі гри можна виділити чотири елемента-етапа
[4, с. 95].

1.
Орієнтація

Учитель
представляє досліджувану тему, знайомить з основними представленнями, які в ній
використовуються. Далі він дає характеристику імітації та ігрових правил, огляд
загального хода гри.

2.
Підготовка до проведення

Вчитель
викладає сценарій, зупиняючись на ігрових задачах, правилах, ролях, ігрових
діях, правилах підрахунку балів, приблизному типі рішень в ході гри. Після
розподілення ролей між учасниками проводиться пробний «прогін» гри в
скороченому вигляді.

3.
Проведення гри як такої.

Вчитель
організовує проведення самої гри, по ходу діла фіксує наслідки ігрових дій
(слідкує за підрахунком балів, характером рішень, які приймаються), пояснює
неясності і т. д.

4.
Обговорення гри.

Вчитель
проводить обговорення, в ході якого дається описаний огляд-характеристика
«подій» гри та їх сприйняття учасниками, виникавших по ходу діла
труднощів, ідей, які приходили в голову і т. д., побуджує дітей до аналізу
проведеної гри. Особлива увага при цьому нерідко приділяється співставленню
імітації з відповідною галуззю реального світу, встановленню зв’язку змісту гри
зі змістом навчального курсу або курсів. Одним із результатів обговорення може
бути і перегляд гри, збір пропозицій щодо внесення в неї поправок, змін.

2.3
Види дидактичних ігор

Дидактичні
ігри відрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей,
ігровим діям та правилам, організації та взаємовідносинам дітей, за роллю
вчителя. Перераховані ознаки притаманні всім іграм, але в
одних чіткіше виступають одні, а в інших – інші.

В
різних збірниках вказані близько 500 дидактичних ігор, але чіткої класифікації,
групування ігор по виду ще нема. Частіше за все ігри співвідносяться зі змістом
навчання і виховання: ігри по сенсорному вихованню, словесні ігри, ігри по
знайомству з природою, по формуванню математичних уявлень та інші. Іноді ігри
співвіднесені з матеріалом: ігри з народними дидактичними іграшками,
настільно-печатні ігри. Таке групування ігор підкреслює їх спрямованість на
навчання, пізнавальну діяльність дітей, але не розкривають в достатній мірі
основу дидактичної гри – особливості ігрової діяльності дітей, ігрових задач,
ігрових дій та правил, організацію життя дітей, керування вчителя.

Висновки

Дидактичні
пошуки, зв’язані з ігровою моделлю учбового процесу, охоплюють всі рівні
навчання – від початкової до вищої школи та практики підвищення кваліфікації. Модель
учбового процесу на основі гри будується через залучення учнів в ігрове
моделювання досліджуваних явищ, проживання ними нового досвіду в обстановці
гри.

Учні
діють згідно ігрових правил. Ігрова обстановка трансформує позицію вчителя,
який балансує між роллю організатора, помічника та співучасника спільного
дійства.

Дидактична
функція гри реалізується через обговорення ігрової дії, аналіз співвідношення
ігрової ситуації з реальністю. Важлива роль в даній моделі
належить заключному ретроспективному обговоренню, в якому учні разом аналізують
хід та результати гри, співвідношення ігрової моделі та реальності, а також хід
навчально-ігрової взаємодії.

Повноцінне
розгортання навчального процесу на основі дидактичної гри передбачає значний
особистісно-професіональний потенціал вчителя, який в ході навчання виступає в
різних ролях та забезпечує тонкий баланс між залученням учнів в ігрове дійство
та спеціальною фіксацією, навчально-пізнавального результату гри.

Дидактичні
ігри є універсальними, в тому плані, що можуть використовуватися на всіх уроках
та у всіх закладах освіти. Вони вдосконалюються, перебудовуючись під кожне нове
покоління. Для подальшого розвитку дидактичних ігор потрібні креативні вчителі.

Список
використаної літератури

1. Використання гри для активізації
навчально-виховного процесу: Посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.:
Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І. – К.: Наук. світ, 2001. – С. 3 – 12.

2. Букатов В. М. Педагогічні таїнства
дидактичних ігор: Посібник. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 126 с.

3. Збаровская
Н. В. Обучающие игры в библиотеке: Технология игрового имитационного моделирования:
Практ. пособие. – СПб.: Профессия, 2002. – 91 с.

4. Кларин М. В. Инновации в мировой
педагогике: Обучение на основе исследования, игр, дискуссии (анализа
зарубежного опыта). – Рига: Пед. центр «Эксперимент», 1995. – 176 с.

5. Самоукина Н. В. Организационно-обучающие
игры в образовании: Практ. руководство. – М.: Нар. образование, 1996. – 110 с.

6. Сорокина А. И. Дидактические игры в
детском саду: (Старшие группы): Пособие для воспитателей детского сада. – М.:
Просвещение, 1982. –С. 7-16.

7. Щербань П. М. Навчально-педагогічні
ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закл.
– К.: Вища школа, 2004 – 206 с.

8. Яворская Г. Х. Игра в дидактических
моделях учебного процесса в высшей школе. – Одесса: [НИРИО ОИВД], 2000. – 113
с.

9. Усова А. П. Обучение в детском саду.
– М., 1983. – С. 170.

Добавить комментарий