Міністерство
освіти

СТРАХИ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Курсова роботи

Учениці 10-б
класу

Волченко Оксани

Науковий керівник:

Каліненко
Світлана Іванівна

вчитель біології

м. Новомосковськ

2008

Зміст

Вступ

Глава I. Теоретичний аналіз проблеми

1.1.    
Визначення
страху в психолого-педагогічній літературі.

1.2.    
Класифікація
страхів

1.3.    
Характеристика страхів у дітей молодшого
шкільного віку

1.4.    
Технологія
профілактики та корекції дитячих страхів.

Висновки

Глава II. Анализ стану проблеми на практиці.

2.1. Експеримент

Висновки

Закінчення

Список використаної літератури

Вступ

Психологічне
здоров’я дітей залежить від соціально-економічних, екологічних, культурних,
психологічних та багатьох інших факторів.

На думку авторів
(Л.І. Божович, А.А. Бодалев, В.С. Мухіна, Т.А. Рєпіна та інших) дитина як
найбільш чутлива частина соціуму підвергається різноманітним негативним
впливом. В останні роки, як свідчать спеціальні експерименти, найбільш
розповсюдженими явищами є тривожність та страхи у дітей (І.В. Дубовина, О.І.
Гарбузов, О.І. Захаров, Е.Б. Ковалева та інші).

Страх є найбільш
небезпечною емоцією. Широкі області вивчення, присвячені страху, створюють
прекрасну основу для подальшого розуміння цієї важливої емоції. Нажаль,
літератури по даній темі розроблено небагато. Хоча проблема страхів у дітей
молодшого шкільного віку дуже актуальна в наш час. Проблема страхів також мало
використовується в шкільних та дошкільних установах. Хоча ще в дитячому садку,
діти повинні пройти всі тести тривожності, щоб побороти бар’єр страху в своїй
свідомості.

О.І. Захаров
вперше в радянській та світовій практиці розглянув причини появи та розвитку
денних та нічних страхів. Привів статистичні дані, які вказували вплив різних
факторів.

Актуальність
вивчення проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви
поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того,
чи зможуть батьки та педагоги вловити ці перетворення, зрозуміти зміни, які
відбуваються з дитиною, та в зв’язку з цим змінити і своє відношення, буде
залежить той позитивний емоціональний контакт, котрий являється основою
нервового та психічного здоров’я дитини.

Нажаль, в
більшості випадків страхи виникають з вини самих батьків, необхідно попереджати
можливість їх появи та відгородити дітей від страхів, викликаних сімейними
проблемами, душевною байдужістю, або, навпаки, через мірною опікою, або ж
просто батьківською неуважністю.

Таким чином, тема
моєї курсової роботи «Страхи у дітей молодшого шкільного віку» вибрана не
випадково.

Мета цієї роботи: вивчення
психологічних особливостей появи страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Об’єкт
вивчення:
емоціональна сфера дітей молодшого шкільного віку.

Предмет
вивчення:
страхи дітей.

В зв’язку з
метою, об’єктом та предметом вивчення, були поставлені слідуючи цілі:

Ø  
Вивчити,
та аналізувати теоретичний матеріал з проблеми виникнення страхів у дітей
молодшого шкільного віку.

Ø  
Виявити
аспекти прояву страху.

Ø  
Підібрати
моніторинг (тести) для вивчення дитячих страхів.

Методи
вивчення:

1.        
аналіз
психолого-педагогічної літератури.

2.        
Експеримент

3.        
Обробка
результатів

Глава I. Теоретичний
аналіз проблеми

1.1. Визначення страху в психолого-педагогічній літературі

Поняття страху
розроблялося багатьма вченими та має різні визначення. Артур Ребер в великому тлумачному психологічному
словнику трактує страх як «эмоциональное состояние, возникающее в присутствии или предвосхищении
опасного или вредного стимула. Страх обычно характеризуется внутренним,
субъективным переживанием очень сильного возбуждения, желания бежать или
нападать и рядом симпатических реакций» [Большой толковый психологический
словарь. / Перевод с англ. Ребер Артур. – М.: АСТ, Вече, 2001. – с.71].

З. Фрейд пояснює «страх – это состояние аффекта –
объединение определённых ощущений ряда удовольствие – неудовольствие с
соответствующими иннервациями разрядки напряжения и их восприятия, а так же
вероятно, и отражение определённого значимого события» [Изард К.Э. 0. – с.218].

В.Даль в «Толковом
словаре живого великого русского языка» визначає страх як пристрасть, боязнь, робкість,
тривожний стан душі від переляку, від загрозливого чи мнимого лиха. [Гонкова–Ямпольская Р.В., Черток
Т.Л. Воспитателю о ребенке школьного возраста — М.: Просвещение, 1987. – с.305].

Р.Ф. Овчарова розглядає страх, як ефективне
(емоціональне загострене), відображення в свідомості людини конкретної загрози
для його життя та благополуччя. [Крутецкий В.А. Психология. Учебник для учащихся пед. училищ. – М.:
Просвещение, 1980. – c.165].

Відомий фізіолог
І.П. Павлов трактує страх як «проявление естественного рефлекса, пассивно-оборонительной
реакции с лёгким торможением коры больших полушарий. Страх основан на инстинкте
самосохранения, имеет защитный рефлекс и сопровождается определёнными
физиологическими изменениями высшей нервной деятельности» [Краткий
психологический словарь. / Сост. Л.А.Карненко. Ред. А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский.
– М.: Политиздат, 1985. – c.570].

Ю.О. Неймер, О.В. Петровский,
М.Г. Ярошевский розглядали
страх як «эмоциональное
состояние, возникающее в ситуациях угрозы биологическому или социальному
существованию индивида и направленное на источник действительной и воображаемой
опасности» [Климанова Ю. Нарисуй свой страх: Детские страхи. // Семья и школа.
– 1999. — № 9. – c.102].

Таким чином,
проаналізував різні трактовки поняття страху, я зупинила свій вибір на визначенні І.П. Павлова, так як це визначення найбільш
повне, точне і сучасне. Тому в своїй роботі я спираюсь на це визначення.

Страх — це
емоція, про яку багато людей думають з жахом. Можливо тому, що емоція страху
сама по собі викликає жах, ми переживаємо її достатньо рідко. І все ж страх –
реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях,
але всі ці ситуації мають одну загальну рису. Вони відчуваються, сприймаються
людиною як в ситуації, в котрих під загрозу ставиться його спокій та безпека.
Інтенсивне переживання страху запам’ятовується на довго. Страх складається з певних
та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного
хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. У маленьких
дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози чи небезпеки пов’язано з
фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я». Страх, котрим вони
реагують як на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження. Суб’єктивне
переживання страху жахливо, і що дивно – воно може призвести до параліча, тим
самим, привести людину в абсолютно безпомічній стан, або, навпаки, може змусити
людину кинутись бігти, подалі від небезпеки. [Основы центр «Академия», 2003. – c. 245].

Відомий фізіолог
І.П. Павлов вважає страх проявом
природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори
великих півкуль. Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній
рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової
діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального
тиску, виділенням травного соку. [Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. — М., 1991. – c. 564].

Страх виникає у
відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, які мають
універсальний і одночасно фатальний в результаті характер. Це смерть, та крах
життєвих цінностей, протидіючих таким поняттям як життя, здоров’я,
самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але крім крайніх виражень
страху завжди розуміється переживання якої-небудь реальної чи вигаданої
загрози. [Введение в
психологию. / Под. ред. А.В.Петровского. – М.: Академия, 1998. – c. 139].

Як саме
утворюються страхи у дітей? Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в
процесі життєвого досвіду та між особових відносин, коли деякі байдужі для
дитини подразники поступово набувають загрозливого характеру. Часто в таких
випадках говорять про появу травмуючого досвіду (переляк, біль, конфлікт,
захворювання та інші). Але найбільш розповсюджені уявні дитячі страхи. Їхнє
джерело – дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вчителі), котрі несвідомо
передають дитині страхи, тим що занадто наполегливо вказують на наявність
небезпеки. З таких слів як: «Не йди туди — впадеш», «Не гладь — вкусить» та
інших схожих попереджень діти сприймають лише другу частину. Малій дитині поки
що не все зрозуміло, чому саме дорослі попереджують її, але дитина вже розпізнає
сигнал тривоги, і тому у неї виникає реакція страху. В такий спосіб дорослі
домагаються від дітей слухняності, але страх закріпився й буде
розповсюджуватись.

Також утворенню
страхів сприяють нечіткі відповіді дорослих на запитання дітей, та безмежна
уява малюків. Маленькі діти задають дорослим найрізноманітніші питання, і на
деякі з цих питань дорослі не можуть відповісти. Коли дорослі щось не
дозволяють дитині, від дитини в свою чергу можна почути закономірне питання
«Чому?», на що дорослі часто відповідають: «Тому що» замість того щоб пояснити.
Не почувши відповіді на своє запитання малюк намагається відповісти на нього
сам, і його безмежна, яскрава уява може намалювати будь-що і найчастіше малює
вона не найприємніші речі, в результаті утворюються нові страхи.

Дуже часто
зустрічається термін «тривога». На думку Захарова в страху та тривозі є
загальна риса в вигляді відчуття схвильованості та неспокій. Тривога – це
передчуття небезпеки, стан неспокою. Частіш за все тривога з’являється в
очікуванні якоїсь події, результати котрої непередбачувані та можуть мати
неприємні наслідки. Тривога виникає у відповідальних людей з розвинутим
відчуттям гідності, обов’язку. Також тривога може виступати як відчуття
відповідальності за життя своє та близьких. Страх можна розглядати, як прояв
тревоги в конкретній формі.

1.2
Класифікація страхів

В психології та
педагогіці існують різні класифікації страхів. Так наприклад Овчарова Р.В. виділяє наступні види страхів [Крутецкий В.А. Психология. Учебник для
учащихся пед. училищ. – М.: Просвещение, 1980. –c.312]:

Вікові страхи — у емоціонально чуттєвих дітей
як відображення їх психічного та особистого розвитку. Виникають вони під дією
наступних фактів: наявність страхів у батьків, тривожність відносин з дитиною, зайве
застереження її від небезпек та ізоляція від спілкування з однолітками. Велика
кількість заборон батьків чи повна дозволена свобода дій, а також багато чисельні
нереалізовані погрози всіх дорослих в родині. Конфліктні відносини, сварки між
батьками, психічні травми, психологічне зараження страхами в під час
спілкування з однолітками та дорослими.

Невротичні
страхи
характеризуються великою емоціональною інтенсивністю та напругою, поганим
впливом на формування характеру та особистості, униканні об’єкту страху. Невротичні
страхи можуть бути результатом довгих та нерозв’язаних переживань. Найчастіше
таким страхам піддаються чуттєві діти з емоціональними ускладненнями в
відносинах з батьками. Такі діти не можуть спиратись на дорослих як на джерело
безпеки, авторитета та любові. [Вайзман Н. Реабилитационная педагогика — М., 1996. – c. 457].

Найбільш повною
можна вважати класифікацію страхів О. Захарова [Ежкова Н. Развитие эмоций в совместной с педагогом
деятельности: Эмоциональное развитие детей школьного возраста // Дошкольное
воспитание. – 2003. — №1. – c.
247]:

1.     
По
характеру – природні, соціальні, ситуаційні, особові.

2.     
По
ступеню реальності – реальні та вигадані.

3.     
По
ступеню інтенсивності – гострі та хронічні.

Хоча страх – це
інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або
віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не
чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та
взаємовідносини з оточуючими людьми.Деякі форми страху мають захисне значення,
так як дозволяють уникнути об’єкту страху. [Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении
ребенка. — М.: Просвещение, 1993. – c. 123].

Ситуативний
страх
з’являється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій дорослого та дитину
ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він з’являється в результаті
психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони
членів родини, конфліктів та життєвих провалів.

Особовий
страх залежить від характеру людини, наприклад, від
підвищеної емоціональності, здатен проявлятися в новій обстановці або при
контактах з незнайомими людьми.

Ситуаційний
та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.

Страх
реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи
залежать від ситуацій, а вигаданий та хронічний – від особливостей особистості.

1.3         
Характеристика
страхів
у дітей молодшого шкільного віку

У дітей молодшого
шкільного віку, так само як і в дітей дошкільного віку розвивається абстрактне
мислення, здатність до спілкування, діти молодшого шкільного віку також шукають
відповіді на питання: «Навіщо люди живуть», «Звідки все з’явилось», але вже не
так інтенсивно. У більшості дітей молодшого шкільного віку вже сформувались життєві
цінності, відчуття дому, родини. Діти переходять на новий етап життя, в їхньому
житті з’являється школа. На цьому етапі діти починають вчитись, виконувати
домашні завдання, в них з’являється відчуття відповідальності за свою
поведінку, вчинки, а разом з новими відчуттями з’являються нові страхи. В
першому класі діти прагнуть навчатись – їм це цікаво, цікаво виконувати
завдання вчителя, відповідати на різноманітні запитання. Але поступово
прагнення вчитись зменшується, в деяких дітей швидше, в деяких повільніше, але
воно зменшується. Наприклад порівняйте бажання вчитись першокласника та
десятикласника, в першокласника бажання буде більшим, хоча бувають й вийняти,
коли бажання вчитись не змінюється (зустрічається рідко), або ж зростає (таких
людей – одиниці). На те, як саме буде змінюватись прагнення вчитись впливає
багато факторів, наведу лише основні:

1.Новизна. В
першому класі навчання – щось нове, а значить цікаве. З часом до навчання
звикають, воно починає набридати.

2. Темперамент
дитини, її характер. Так наприклад є діти котрі можуть цілий день просидіти за
однією справою, у таких дітей майже завжди є улюблена справа, захоплення
(колекціонування, вишивання, малювання) яким вони будуть займатись і коли
виростуть. У таких дітей швидкість набридання дуже низька, тому бажання вчитись
буде змінюватись непомітно. Інші ж діти не можуть довго всидіти на місці, у них
не має постійного захоплення. Вони можуть займатись малювання, а через кілька
тижнів, місяців кинути його й почати займатись вишиванням, можуть кинути майже
закінчену справу тільки тому, що вона їм більше не цікава — набридла. Такі діти
в основному легко засвоюють новий матеріал, але при поглибленні тема починає
набридати. У таких дітей швидкість набридання дуже висока,

3.Батьки та
вчителі. Якщо батьки та вчителі зможуть кожен раз поновному зацікавлювати учнів
з високою швидкістю набридання, то продуктивність їх праці буде надзвичайно
високою.

4. Колектив. На
навчання впливає також колектив, тобто учні класу. Стосовно цього пункту не має
виражених закономірностей, все знову ж таки залежить від особливостей характеру
дитини та від страхів. Так ,наприклад, один учень краще навчається, коли з
класом у нього гарні стосунки, а інший навпаки – коли стосунки з класом гарні –
оцінки погані, коли стосунки погані – підвищуються оцінки. Чому саме
відбуваються такі стосунки я спробую пояснити в наступному пункті.

5. Страхи. В
цьому пункті я склала схему появи декількох страхів, які утворились в зв’язку з
початком шкільного життя.

З початком
шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми на теми «Як важливо гарно
вчитись», «Навіщо вчитись», головною суттю цих розмов є тема «Без освіти ти
ніхто». І через невпевненість у собі, з’являється страх бути недостойним своїх
батьків та страх бути невдахою. Крім того впливає також поява нових контактів,
та через ту ж саму невпевненість у собі дитина боїться зіпсувати відносини з
однокласниками, що також сприяє появі страху бути невдахою. Через принцип
виховання котрій передається століттями «Ти хороший учень якщо в тебе хороші
оцінки» та через драматичне ставлення батьків до поганих оцінок, з’являється
страх отримати двійку. А через нашу систему освіти «Чим більше помилок тим
менша оцінка» — страх робити помилки. Потім уже малюк на несвідомому рівні
робить висновки: «Помиляється той хто відповідає», тому з’являється новий страх
– відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.

1.4 Технологія профілактики та
корекції дитячих страхів

В
психолого-педагогічній літературі описані різноманітні способи корекції
страхів. В цілому, всі пропонуючи способи умовно поділені на три групи:

1.     
гра зі страхом;

2.     
малювання страху;

3.     
вербалізація страху (казки, розповіді, страшні історії).

На основі
цих даних можна створити комплекс методик, котрий буде в себе включати:

1.  Методики
основані на використанні ігрового: «Гра з темрявою»,
«Купа мала», «Прогулянки в сліпу», «Відгадай кого я боюсь» (по першій та останній
букві).

2.  Методики,
основані на використанні ізотерапії: «Поквитатись
зі страхом», «Мені не страшно».

3.  Методики,
основані на використанні казкотерапіїх: «Казка про страх».

Корекційна
робота може проводитись як з підгрупами дітей так і індивідуально. Спочатку я пропоную використовувати методики, основані на використанні
ігрового методу. Основна задача цього
методу: навчить дитину відчувати позитивні емоції, що
добре впливає на її психіку. Різновид на ігрова діяльність, котра підвищує
загальний рівень переживань дитини, допомагає їй встановити довірливі відносини
з дорослими та однолітками. Для гри «В страх» підбирається сюжет предмети, символізуючи те чого дитина боїться (собака, вовк, вампіри,
Баба – Яга), розігруючи сюжет з цими предметами. Діти квитаються
зі своїм страхом [Рогов Е.И. Настольная книга психолога. М.:
Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1998. – c.
123].

Я
підібрала наступні ігрові методики: «Гра з темрявою»,
«Купа мала», «Прогулянки в сліпу»

В «Грі з темрявою» дитина жестами показує чого вона
боїться, а інші відгадують страх. У дітей можуть з’явитись
труднощі зобразити, наприклад, страх темряви та самотності. Тому зявляються
труднощі з відгадуванням. Але це не знижує колекційної сили цієї методики.
[Крутецкий В.А. Психология. Учебник для учащихся пед. училищ. – М.:
Просвещение, 1980. – c. 278].

В грі
«Купа мала» беруть участь 3 – 5 дітей. Один стоїть на четвереньках. Наступний розбігається й
намагається його перепригнути. Якщо застряє на спині, тоді там і залишається.
Наступний теж розбігається й пригає на створену і т.д. Гра знімає страх ударів,
робкість у дітей, допомагає укріпити опору та розширити свободу руху. [Популярная
психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. пед. институтов. / Сост.
В.В.Мираненко. – М.: Просвещение, 1990. – c. 305].

В грі «Чого я боюсь?» діти називають першу й останню
букву заданого слова, те, чого вони бояться. Інші діти відгадують.

В грі
«Прогулянка в сліпу» одна дитина закриває очі, а інша слугує провідником.
Перегородами, слугують стільці, розставлені по кімнаті, класу. [Изгард
К. Эмоции человека. — М.: Просвещение, 1980. – c. 22].

Корекційна
робота проводиться не зі страхом, а з особистим відношенням дитини до причин
страху.

Використання
даних методик допомагає дітям встановити довірливі відносини з однолітками,
побороти відчуття самотності, покину тості, тривоги.

Потім я
рекомендую використати методики, основані на ізотерапії з метою зняти у дітей
відчуття постійної загрози, від оточуючого світу; переборення тривоги, страху
за допомогою малювання страху. Зображення страхів вимагає вольових зусиль та
знімає тривожне очікування їх реалізації.[18, c. 246].

Також я
пропоную методики, основані на казкотерапії з метою пониження рівня страху у
дітей. [Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. – М.: Педагогика,
1986. – c. 115].

Як відомо
«страшилки» різноманітного змісту – один з видів дитячого фольклору. Коли
дитина вигадуй й розповідає «Страшилку», вона самостійно контролює емоції
переборення своїх страхів.

Вербализация страхов
вызывает чувственный ответ, эмоциональное переключение, которое выступает в
роли психологической защиты.

Можна
використати методику Вигадай закінчення казки». Дітям
пропонується закінчити казку по запропонованому початку: «Жили-були
хлопчик та дівчинка, котрі всього боялись. Одного разу потрапили вони в
страшний ліс. І на їхній дорозі…»

В кінці
роботи діти починають розуміти, що казкові персонажі уявні і їх можна зробити
такими, якими хочеш сам, тобто добрими смішними, веселими. [18, c. 245].

Таким
чином, підібраний мною комплекс методик допомагає зниженню кількості страхів у
дітей молодшого шкільного віку, зняття відчуття постійної загрози з оточуючого
світу.

Висновки

Життя без емоцій неможливе. Емоції, стверджував
Ч.Дарвін, з’явились в процесі еволюції як засіб, за допомогою котрого живі
істоти встановлюють важливість тих чи інших умов для задоволень потреб. Одним з
емоціональних станів дітей молодшого шкільного віку є страх. Поняття страху
розроблялось багатьма ученими. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважає страх проявом природного
рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль.
Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній рефлекс та
супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності,
проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням
травного соку. Найбільш повною можна вважати класифікацію А.Захарова.

Відомо, що страх є причиною багатьох порушень здоров’я
в фізико-психічній сфері і тим самим – причиною багатьох захворювань: нервових
порушень в фізичному та духовному розвитку, болі в животі, головні болі. Страх
також впливає й на розвиток дитини як особистості, спостерігається підвищена
агресивність, порушення сну, емоціональне гальмування, депресивні стани.
Мислення втрачає свою гнучкість, стає скованим безкінечними небезпеками,
передчуттями та ваганнями. Зменшується пізнавальна активність, цікавість.

В психолого-педагогічній літературі пропонується
багато різноманітних методик по корекції та профілактиці дитячих страхів. В
своїй роботі я склала комплекс корекційних та профілактичних методик.

В молодшому шкільному віці страхи добре піддаються
психологічному впливу. Якщо в цьому віці ще не сформовано вміння оцінювати свої
дії з соціальної точки зору, то зробити це буде досить тяжко. Так як найкращий
вік для формування відчуття відповідальності – дошкільний. З початком шкільного
життя це відчуття лише підсилюється і в деяких випадках набуває видимого
характеру – в оцінках.

Глава II. Аналіз стану проблеми на практиці

2.1. Констатуючий
експеримент

Бажання
малювати присутнє у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Воно свідчить про розвиток мислення та потреби виразити себе.
Малювання, як гра, — це не тільки відображення в свідомості дітей оточуючої
дійсності, але й вираження відношення до неї. Саме тому через малюнки ми можемо
краще зрозуміти інтереси дітей, їхні глибокі переживання, які далеко не завжди
розкриваються, та врахувати це при звільнені від страху. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям та переживанням, бажанням та
мріям, перебудовує своє відношення в різних ситуаціях та безболісно стикається
з деякими лякаючими, неприємними та травмуючими. Повторення
переживання страху при відображенні на малюнку призводить до послаблення його
травмуючого звучання [14, c. 22].

При
проведенні констатуючого експерименту я використала методику виявлення страхів
у дітей з допомогою малюнків.

Така
методика проводиться з метою зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості
їх темпераменту, переживань та внутрішнього світу дитини.

Дітям
пропонувалось малювати на
теми: «В школі», «Родина»,
«Чого я боюсь».

Аналіз
малюнків

Малюнки на тему «В школі»

Малюнки вийшли
дуже різноманітні. Деякі діти малювали тільки школу та вчителя; деякі малювали
тільки своїх однолітків; інші ж малювали тільки себе в центрі уваги.

Таблиця 1

Вивчення страхів
за допомогою малюнків.

Немає друзів серед	Є друзів серед	Тільки
однолітків	однолітків	школа
13%	17%	70%

В малюнках на
тему «В школі» найважливіше те, як саме дитина намалювала фігури однолітків та
себе. Ті діти, які малюють себе в центрі групи це діти з істеричними рисами
характеру. Ті діти, у котрих на малюнку виявилось мало однолітків, або вони
відсутні зовсім це діти з невротичними реакціями. Це також виражає проблеми
взаєморозуміння з однолітками. Теж саме відноситься до малюнків на тему «На
вулиці, на подвір’ї ». Якщо на малюнку дитини мало однолітків, то це вказує на труднощі
в надбання дружніх, міцних контактів та через мірну опіку в родині. Якщо ж на
малюнку зображена тільки школа, тоді в цієї дитини дуже мало, або немає зовсім
друзів в школі, класі.

Малюнки на тему
«Сім’я».

Дітям дається
завдання намалювати тих, з ким живе дитина.

Таблица 2

Вивчення страхів
за допомогою малюнків.

В цих малюнках
має велике значення порядок та близькість розташування фігур, особливо місце
дитини. Якщо дитина малює себе між батьками – це свідчить про прив’язаність до
обох батьків, якщо ближче до одного з них – це свідчить про виражену
прив’язаність до одного з батьків. Коли дитина малювала себе віддалено від
родини, часто з сумним лицем, — це свідчить що в родині малюку приділяють занадто
мало уваги, тому дитина часто відчуває себе покинутою. Чотири учня з класу, не
намалювали себе серед родини — тільки своїх батьків! Ці діти не приймають
участі в сімейному житті, вони відчувають себе чужими, непотрібними.

Малюнки на тему «Чого
я боюсь ».

Перед дітьми
ставилось завдання відобразити найбільш яскравий страх. Який саме дітям не
поясняється, дитина повинна обрати його сама.

Таблица 3

Вивчення страхів
за допомогою малюнків

Не намалювали	Намалювали
страх	страх
9%	91%

Деякі діти не
намалювали страх зовсім. Інші діти змогли намалювати малюнок та побороти
перепону страху в своїй свідомості, і відобразити вольовим, цілеспрямованим
зусиллям те, про що вони намагалися не думати.

Малювання страхів
дітьми не призводить до його посилення, а навпаки, зменшує напругу від
тривожного очікування його реакції. В малюнках страх вже реалізований , як те
що вже сталося; залишається менше недоведеного, незрозумілого, невиясненого.
Все це знімає травмуюче звучання страху. Дуже важливо, те що завдання дає
вчитель, якому дитина довіряє. Крім того, сам процес малювання відбувається в
дружній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечує їх підтримку.

Діагностика
кількості страхів (тест:
«Страхи в будиночках»
методика М.А. Панфілової.)

Проводиться
індивідуальна бесіда, в котрій вияснюється, чого саме боїться дитина.

Таблица 4

Страхи дітей.

На основі
таблиці, складаємо графік страхів дітей.

Умовні позначення

% — кількість дітей.

Страх:

1. Жахи

2. Комахи, тварини

3. Вогонь, пожежа

4. Смерть

5. Темрява

6. Кров, уколи, лікарі

7. Школи, вчителі, двійки

8. Індивідуальні
страхи

Таким чином за
допомогою цього графіку ми можемо бачити, що найбільше діти цього класу бояться
тварин та комах. Трохи менше – вчителів, поганих оцінок, школи. жахів, вогню,
пожежі, крові, лікарів – однаково. Найменше бояться темряви. У одного з учнів
виявили індивідуальний страх, це виявився страх сну.

Висновок

Страх є найбільш
небезпечною емоцією. З віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до
навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того чи зможуть батьки та
вчителі вловити ці зміни, зрозуміти їх, і змінити своє відношення, буде
залежати той позитивний емоціональний контакт, котий є основою
нервово-психічного здоров’я дитини.

Проведений експеримент показав, що діти молодшого
шкільного віку мають велику кількість страхів, особливо яскраво з яких
проявляється страх тварин, комах та страх школи, двійок, вчителів. На відміну
від дітей дошкільного віку діти молодшого шкільного віку бояться не тільки того
що загрожує їхньому життю, а й того що загрожує соціальним відносинам,
контактам.

Закінчення

Нелегко знайти людину, котра б ніколи
не відчувала страху. Тревога й страх – такі ж емоціональні невід’ємні прояви в
нашому психічному житті, як і радість, захоплення, злість, здивування, сум. Але
при через мірній піддатливості страхам, залежно від них змінюється поведінка
людини.

Дитячі страхи, якщо правильно до них
ставитись, розуміти причини їх появи частіш за все зникають безслідно. Якщо ж
вони хворобливо загострені або зберігаються достатньо довгий час, тоді це
свідчить про неблагополуччя, фізичну та нервову ослабленість дитини. Для того
щоб вплинути на дитину, допомогти їй звільнитись від страху, вчителям необхідно
знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає та розвивається, чого
більш за все бояться діти і чому.

Багато страхів в підлітковому віці
являються розвитком дитячих страхів, але проявляються ці страхи вже на новому
рівні та в новому вигляді. Тому чим раніше почата робота по переборенню та
попередженню страхів, тим більша вірогідність відсутності їх в підлітковому
віці.

Дитячі страхи заслуговують
найуважнішого вивчення та найбільш раннього усунення з метою попередження появи
неврозів як психічного захворювання дитини

Список
литературы

1.        
Большой толковый
психологический словарь. / Перевод с англ. Ребер Артур. – М.: АСТ, Вече, 2001.
– 560 с.

2.        
Вайзман Н. Реабилитационная
педагогика — М., 1996. – 247 с.

3.        
Введение в
психологию. / Под. ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1998. – 576 с.

4.        
Гонкова–Ямпольская
Р.В., Черток Т.Л. Воспитателю о ребенке школьного возраста — М.: Просвещение,
1987. – 187 с.

5.        
Ежкова Н.
Развитие эмоций в совместной с педагогом деятельности: Эмоциональное развитие
детей школьного возраста // Дошкольное воспитание. – 2003. — №1. – С.20-27.

6.        
Захаров А.И. Как
преодолеть страхи у детей. – М.: Педагогика, 1986. – 112 с.

7.        
Захаров А.И. Как
предупредить отклонения в поведении ребенка. — М.: Просвещение, 1993. – 115с.

8.        
Изард К.Э. 0. –
464 с.

9.        
Изгард К. Эмоции
человека. — М.: Просвещение, 1980. – 320 с.

10.     
Климанова Ю.
Нарисуй свой страх: Детские страхи. // Семья и школа. – 1999. — № 9. – С. 22 –
24.

11.     
Клайн В. Как
подготовить ребенка к жизни. — М., 1991. – 134 с.

12.     
Краткий
психологический словарь. / Сост. Л.А. Карненко. Ред. А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский.
– М.: Политиздат, 1985. – 431 с.

13.     
Крутецкий В.А.
Психология. Учебник для учащихся пед. училищ. – М.: Просвещение, 1980. – 352 с.

14.     
Основы центр
«Академия», 2003. – 480 с.

15.     
Популярная
психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. пед. институтов. / Сост. В.В. Мираненко.
– М.: Просвещение, 1990. – 399с.

16.     
Рогов Е.И.
Настольная книга психолога. М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1998. –
384 с.