Вступ
Період кінця ХV-
початку XVI ст. в житті європейських народів був відзначений настільки
відчутним і помітним економічним піднесенням, що деякі історики того часу
почали говорити про початок нової епохи всесвітньої історії. І вони мали рацію.
Відзначивши незвичайну новизну життя, вони почали виділяти в історії новий
етап, який характеризується зародженням, розвитком та успіхом нового
капіталістичного способу виробництва, що прийшов на зміну феодалізму з його
насильством та примусом.
Головними
постатями суспільства все виразніше ставали капіталіст (буржуа-підприємець) і
робітник (вільна людина, яка продає свою робочу силу). Вони своєю працею
забезпечували економічне піднесення і в промисловості, і в сільському
виробництві. Вони не давали змоги суспільству зайти в глухий кут застою, куди
його вів феодалізм.
У людей того часу
сформувався і новий погляд на світ і на місце в ньому людини. Захоплення новим
наштовхнуло людей на думку про прогрес. Так виник гуманізм.
Основна частина
У 1848-1849 рр. у
Парижі, Відні, Берліні, Римі та ін. європейських столицях відбулися революційні
виступи. Ніколи раніше не було такого загострення соціальної боротьби, народних
виступів, національно-визвольних рухів. В цей час відбувається боротьба буржуазії,
робітників, селян, ремісників і дрібних торговців проти
феодально-абсолютистських утисків. Революційні події набули
загальноєвропейського масштабу.
Аналіз процесу
переродження феодального господарства наприкінці ХV- на початку XVI ст.,
розкладу феодалізму під впливом цивілізаційних факторів на господарства країн
Західної Європи в XVI- XVII ст. та особливості формування передумов виникнення
ринкової економіки засвідчують, що лише з відмиранням особистої власності в
ході становлення цілісної економічної системи, відокремлення економічної сфери
від політичної виникає приватна власність.
Серед головних
передумов виникнення ринкової економіки було передусім витіснення натурального
господарства товарним виробництвом, що поступово відбувалося в процесі розвитку
товарообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширення торговельних
зв’язків. Тож натурально-феодальна господарська система почала поступатися
місцем ринково-підприємницьким економічним відносинам [7,с.159-160].
Із зміцненням
капіталістичних відносин формувались і 2 нові суспільні верстви: буржуазія і
робітники.
Термін «буржуазія»
походить від французького слова, яким у середні віки називали жителів
міста(бурга). У процесі історичного розвитку цим словом стали називати людей,
котрі, накопичивши грошей і найнявши робітників, почали організовувати
виробництво товарів. Тому в історії капіталізму його ранню стадію називають
періодом «первісного нагромадження капіталу», а створене на його
основі виробництво — «товарним».
До складу
буржуазії почали входити заможні селяни, які перетворилися на капіталістичних
фермерів-товаровиробників. Зближалася з буржуазією і та верства дворянства, яка
також починала вести господарство по-капіталістичному. До буржуазії вливалась і
буржуазна інтелігенція, що формувалася( юристи, учені, лікарі) і яка булла
особливо небезпечною для феодалізму.
Нідерландська
революція
У другій половині
XVI ст. Нідерланди складались з 17 провінцій( Голландія, брабант, Фландрія, Люксембург).
З часом ця країна стала однією з найрозвинутіших країн Європи.
Причини та
передумови буржуазної революції:
·
Нідерланди
були залежними від іспанського королівства, їхньому розвитку заважали високі
податки, що призводило до зниження виробництва товарів у країні;
·
Збереження
феодальних відносин на півдні країни, експлуатація феодалами залежних селян;
·
Розміщення
іспанської армії у Нідерландах;
·
Розвиток
реформації;
·
Хижацька
політика Іспанії.
Отже, під впливом
цих причин у 1565-1566 рр. спалахнули сильні заворушення серед міської бідноти,
робітників мануфактур та селян. Також консисторії, якими керували буржуа, вели
агітацію в народі проти іспанського абсолютизму. В цей час економічне життя
країни призупинилося. Розривались угоди, закривались лавки й мануфактури,
збанкрутіло багато фірм і банків.
Так розпочалася
буржуазна революція, тобто заміна феодального ладу капіталістичним.
Цей розмах був
придушений герцогом Альбою. Почався терор, але розгорнувся партизанський рух.
У 1579р. була
укладена Утрехтська унія, що стало початком існування першої незалежної
буржуазної держави — Сполучених провінцій Нідерландів.
Значення
революції:
·
була
першою переможною буржуазною революцією у світовій історії;
·
влада
перейшла від іспанської феодальної монархії до голландської буржуазії;
Розвиток
економіки країни після революції:
·
пріоритет
в аграрному секторі отримала фермерська селянська власність. Фермерство
Голландії було орієнтоване на вирощування культур, що давали найбільший
прибуток — льон, коноплі, тютюн, хміль. рослини-фарбники. Ефективно розвивалося
тваринництво Голландський сир і масло знаходили споживача у всій Європі;
·
розвивається
виробництво вовняних, бавовняних та шовкових тканин. Створювались розсіяні та
централізовані мануфактури;
·
Торгівля
стала найбільш прибутковою сферою діяльності голландців і охоплювала весь світ.
У зовнішню торгівлю і морські перевезення вкладалися великі капітали. Голландія
володіла найбільшим у Європі морським торговим флотом, на її долю припадало
приблизно 75% загальної кількості кораблів європейських країн.
·
У кінці
xvI найбільшим портовим містом Нідерландів стає Амстердам (Голландія). Його
кораблі перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і
Північна Атлантика. Упродовж XVII ст. Амстердам перетворюється у найбільший
міжнародний фінансово-кредитний центр;
·
Однією з
найважливіших галузей стало суднобудування. За рік споруджувалося близько 1
тис. кораблів;
·
В
середині XVII ст. голландські мануфактури (кораблебудівні, текстильні та ін.)
були кращими у Європі. Успішно розвивалися парусні, канатні, паперові,
цукрорафінадні, миловарні, скляні, пивоварні мануфактури. Більшість були централізованими.
На них працювало до 100 робітників;
·
Позитивні
зміни і в сільському господарстві. Землі монастирів, дворян, котрі воювали на
боці іспанців були конфісковані і віддані в оренду або продані фермерам.
Англійська
революція(1640-1660)
На початку XVII
ст. в Англії як і раніше панували феодальні відносини.
Причини та
передумови буржуазної революції в Англії:
·
Невдоволення
селян процесом огородження. Огороджування — процес насильного вигнання селян з
їхніх земель, у звязку з бажанням дворян-землевласників загарбати більше земель
для ведення вівчарства, так як ціни на вовну підвищились ;
·
Збільшення
чисельності безземельних селян. Так створилася армія трударів для мануфактур і
копалень;
·
»
новим дворянам», що були подібні до буржуазії, заважали феодальні
обмеження — заборона щодо торгівлі, цехова регламентація. Особливо їхнє
невдоволення посилилось при королях династії Стюартів — Якова I і Карла I;
·
система
роздачі монопольних прав монархами на виготовлення товарів, що гальмувало
розвиток промисловості.
·
Cтюарти
прагли встановити в Англії класичну форму абсолютизму, що призвело до конфлікту
королівської влади і парламентом — представницьким органом, що існував в країні
з XIIIст.
·
У нижній
палаті парламенту сформувалася опозиція представників буржуазії та «нового»
дворянства. Головний конфлікт та передумова революції — конфлікт з
найважливіших питань внутрішньої і зовнішньої політики.
·
Наявність
копигольдерів( вільні, але земельно залежні від власника землі селяни), що були
переконаними ворогами феодалізму.
Англійська
революція розпочалася 3 листопада 1640 р. Влада Стюартів була скинута, а
парламент одержав перемогу.
В цих умовах
парламент пішов на створення армії «нового зразка», головну роль у
якій відіграв офіцер, талановитий полководець і політик, типовий представник
нового дворянства Олівер Кромвель. Його кавалеристи розгромили королівську
армію.
Надзвичайно ви-росли авторитет і особиста військова влада О.Кромвеля. В цих
умовах організація влади виявляла очевидне тяжіння до військоводиктаторського
режиму і одноособової влади. 20 квітня 1653р., спираючись на підтримку армії
Олівер Кромвель розігнав так зване«охвістя»Довгогопарламенту(усього50депутатів).
Законодавча влада
«вільної держави Англії, Шотландії і Ірландії» зосереджувалась в
подвійному інституті – парламенті і заново заснованому лорді – протекторі.
Особливою статтею конституції повноваження лорда — протектора довічно
закріплювались за О.Кромвелем. Режим протекторату був тісно пов’язаний з особою
і авторитетом Кромвеля. Як тільки він помер (3 вересня 1658р.), режим потрапив
в тяжкий кризовий стан безвладдя.
Результати
революції:
1. Скасування
феодальної системи землеволодіння. Земля стала приватною власністю.
2. Селяни
залишилися у залежності, але тепер від буржуазних власників.
3. Конфіскувалися
землі короля, церкви, знаті.
4. Великі
мануфактури були створені у гірничовидобувній, кораблебудівній, зброярській
галузі виробництва.
5. Англія
опиняється на перехресті головних торговельних шляхів. Зростає обсяг торгівлі з
іншими країнами. Буржуазія об’єднувалась і створювала «компанії» для
торгівлі з певними районами світу.
6. Революція дала
поштовх до майбутнього промислового перевороту, що почався саме з Англії.
Французька
революція (1789-1799)
З розвитком
мануфактурного виробництва розширювався і зміцнювався внутрішній ринок Франції.
Із феодального стану городян формувалась буржуазія. Капіталістичний розвиток
Франції гальмувало: пережитки економічної і політичної роздробленості, загальне
безправ’я буржуазії, станові привілеї дворянства й духовенства.
Буржуазія у
складному становищі XVI ст. зайняла позицію підтримки сильної, єдиної,
централізованої держави. За це вона отримала покровительство абсолютизму.
Буржуазія змогла на певний час пристосуватися до феодальних порядків, оскільки
їй потрібні були єдність у країні, покровительство у сфері торгівлі,захист від
свавілля дворянства.
Революція
(1789-1799) була названа Великою. Її причини:
·
Суперечності
між третім станом ( торговці, промисловці, селянство, робітники мануфактур,
біднота) і пануючими станами – дворянством і духовенством.
·
Королівська
влада перечила всьому, що могло знищити цехову систему і монопольні привілеї,
послабити феодальну залежність селянства.
·
Всі стани
крім дворян мусили платити податок.
·
Фінансова
і торгово-промислова криза.
·
Неврожай
спричинив нестачу продуктів харчування.
Французьке
Просвітительство стало ідейним підґрунтям французької буржуазії і народних мас.
Початком
революції вважається день 14 липня 1789 р., коли було здійснено штурм Бастилії.
В очах народу Бастилія була символом королівської сваволі.
У перші дні
революції було створено Національну гвардію, скликано Установчі збори, які 4
серпня 1789р.розробили довгоочікуваний законопроект, що проголошував рівність
усіх перед законом у сплаті податків, скасування станових привілеїв, особистої
феодальної повинності селян. У 1791р. прийнята Конституція, яка закріпила
конституційну монархію, потім у 1793-1794 р. встановилася якобінська диктатура,
а у період 1795-1799 р. країною правила Директорія. У 1799р. до влади прийшов
Наполеон Бонапарт, хоча Франція згідно нової Конституції( четвертої) залишилася
республікою. Так закінчилася Велика Французька революція.
Значення
революції:
·
Революція
створила підвалини для розвитку фермерства.
·
Революція
скасувала податкові привілеї дворян, ліквідувала регламентацію виробництва та
цехи, проголосила свободу торгівлі, запровадила політику протекціонізму,
значною мірою розв’язала аграрне питання, наділивши селян невеликою кількістю
землі, яка до того ж постійно ділилися. Це призвело до того, що в основному
наділи селян були за розміром 2—3 га. Таке господарство було парцелярним, тобто
малоземельним. На невеличкому земельному наділі селяни не могли запровадити
нові прийоми агротехніки, машини, тому французьке сільське господарство було
малопродуктивним, з низькими врожаями, ледь забезпечувало власні потреби селян
у продуктах харчування. Дрібноселянське землеробство Франції гальмувало
розвиток промисловості країни.
·
У січні
1800 р. в країні створюється Французький банк, розвивається кредитно-фінансова
система.
·
Торгівля
стає однією з провідних галузей економіки, приносячи країні величезні прибутки.
Тому політика торговельного балансу та розширення торгових зв’язків набуває
великого значення.
·
В
1815—1830 рр. швидкими темпами починається промисловий переворот. Відбувається
заміна ручної праці на машинну, кількість парових двигунів, що застосовувалися
в промисловості країни,збільшується більш ніж у 10 разів. У 30—40 рр.
здійснюється масове застосування машин у текстильній промисловості, у великих
масштабах відбувається залізничне будівництво, яке дало поштовх для розвитку
вугільної та металургійної промисловості.
·
Революція
знищила феодально-абсолютистський лад і відкрила простір для розвитку
капіталізму.
Революція в
Німеччині 1848-1849 рр.
Причинами
революції в Німеччині були:
1.
Політична
роздробленість країни, німецьких держав налічувалося 38. Це було основною
перешкодою для капіталістичного розвитку.
·
Поширення
цехового ремесла
·
Залежність
селян від поміщиків
·
Безмірне
панування дворянства
·
Неоднорідною
була країна і в економічному відношенні: Рейнська область, західні держави
Німеччини вже не знали кріпосного права. Районом найбільшого засилля панщини
була Пруссія. Неоднорідність була характерна і в промисловості.
·
Фінансово-економічна
криза й неврожай в 40-х р. XIX ст.
Революція
почалася 3 березня 1848 р. робітничою демонстрацією в Кельні. Невдовзі рух
перекинувся у прусські землі. Було скликано Національні збори, які 27 березня
1849 р. прийняли Конституцію, що стверджувала недоторканність влади німецьких
монархів, незмінність апарату управління землями. Носієм центральної влади мав
стати імператор та двопалатний парламент — рейхстаг. Але Національні збори були
розігнані 16 червня одним з монархів.
Революція в
німецьких землях скінчилася поразкою:
1.
Німеччина
не стала єдиною національною державою.
2.
Перемога «прусського
шляху» економічного розвитку німецьких земель.
3.
Німецька
буржуазія, будучи політично слабкою і неорганізованою силою, пішла на союз із юнкерством. Він визначав усю
соціально-політичну структуру німецького суспільства, надаючи йому
мілітаристський, винятково агресивний, реакційний характер.
Але далі було
відмічено позитивні сторони в розвитку економіки:
1.
У
50—60-ті роки Німеччина переживала промислове піднесення, пов’язане з широким
розвитком важкої промисловості. Проте феодальні пережитки не дали змоги досягти
високого рівня промислового розвитку.
2.
Надзвичайно
важливу роль відіграли акціонерні компанії, які після революції 1848—1849 pp.
почали рости як гриби. Усього за наступні 20 років у Пруссії виникло 295
компаній: гірничопромислових, металургійних, страхових, залізничних та інших,
капітал яких становив 2,4 млрд марок. Важливе значення мав приплив іноземного
капіталу — бельгійського, голландського, англійського, французького — у
промисловість Рейнської області.
3.
Сільське
господарство Німеччини в XIX ст. розвивалося досить швидко. У Померанії й
Бранденбурзі, де переважали піщані ґрунти, розширили площі під картоплю, яку
використовували для виробництва спирту — важливого експортного товару країни.
За збором картоплі та цукрових буряків Німеччина в другій половині XIX ст.
посіла перше місце у світі.
Революція в
Італії 1848-1849 р.
Значна частина
країни перебувала під австрійським ярмом( Ломбардія, Венеціанська область,
Парма, Модена). У Римській області зберігалася світська влада папи, що також
стало однією з головних перешкод на шляху до національного об’єднання Італії та
буржуазних перетворень. Найвідсталішою територією було королівство обох
Сицилій. Там домінували феодальні відносини.
Мета Революції —
завоювання національної незалежності й політичне об’єднання країни, знищення
абсолютизму й феодальних порядків.
Особливості
революції — втягнення в неї буржуазії, передової інтелігенції та народних мас в
усіх її державах. Головна рушійна сила — міські трудящі й селяни, які
залишалися роз’єднаними.
2 етапи
революції:
1. (січень-
липень 1848) на чолі ліберальна буржуазія. Війна проти Австрії.
2. (листопад
1848- серпень 1849) на чолі представники революційної буржуазії, серед яких
велику роль відіграли керівник організації «Молода Італія» Джузеппе
Мадзіні та народний герой Джузеппе Гарібальді, який був вибраний в римський
парламент, на першому ж засіданні, 5 лютого 1849 р., вніс пропозицію про
проголошення республіки.
Революція зазнала
поразки і цьому були свої причини:
·
Слабкість
пролетаріату, роз’єднаність та неорганізованість робітників і селян.
·
Зрада
революції ліберальною буржуазією та поміщиками.
Через це
залишилися перешкоди на шляху утвердження в країні нових економічних відносин,
прискореного економічного розвитку, досягнення національної незалежності.
Буржуазні
революції в Австрії та Угорщині
Габсбурзька
імперія була «клаптиковою». У своєму економічному розвитку вона
значно відставала від інших європейських країн. Вона була за формою правління
абсолютною монархією.
Причинами
революції були:
·
Існування
кріпосного права, свавілля землевласників.
·
240 видів
податків і повинностей.
·
Велика
нерівномірність економічного розвитку окремих частин держави (Чехія вже стала
на шлях капіталістичного розвитку, а в Угорщині кріпосне право і свавілля
землевласників).
·
Придушення
свободи слова, будь-якої вільної думки.
Досягнення
революції в Австрії: скасування панщини, здобуття прав народного
представництва, поступова ліквідація феодальної залежності селян, зростання
робітничого руху.
Революцію в Габсбурзькій
імперії закінчено не було, так як вона не повалила монархії, не знищила
національний гніт. Вона стала Австро-Угорською монархією.
Висновок
Історичні долі європейських
країн XVI- XVII ст. складалися по-різному. Перехід до нової цивілізації не
призвів до якоїсь загальноєвропейської антифеодальної революції. У кожній
окремо взятій країні боротьба нового зі старим залежала від ступеня готовності
до перемін. На успіх чи поразку таких рухів впливали деякі економічні,
соціальні й політичні фактори.
У Німеччині
перший бій з феодалізмом закінчився поразкою. Розвиток капіталістичного способу
виробництва був приречений на тривалий і болісний шлях.
Зовсім іншу
ситуацію ми спостерігали в Нідерландській революції. Сміливість, рішучість
буржуазії північних провінцій дало змогу домогтися перемоги у боротьбі з досить
сильною феодальною Іспанією. Вже до середини XVII ст. Нідерланди вважалися
загальноєвропейською «школою капіталізму».
В іншій
історичній обстановці довелося діяти французькій буржуазії. Буржуазія зайняла
позицію підтримки сильної, єдиної, централізованої держави. За це вона отримала
покровительство абсолютизму, оскільки їй потрібні були єдність у країні,
покровительство у сфері торгівлі,захист від свавілля дворянства.
Якщо Франція є
країною «класичного феодалізму», то Англія — «класичного
капіталізму». Тут протягом XVI ст.. склалися сприятливі умови для розвитку
промисловості, сільського господарства і торгівлі. Країна показала класичний
приклад переходу від аграрно-ремісничої цивілізації до індустріальної. Революції
в таких європейських країнах, як Італія та Австрія, Угорщина були неповними,
незавершеними у зв’язку з неготовністю деяких класів до змін та боротьби.
Капіталістичний розвиток в них був відкинутий в майбутнє.
Роль
буржуазно-демократичних революцій у економічному розвитку країн Європи можна
подати у вигляді таблиці:
| Зміни у сільському господарстві | Зміни у промисловості | Зміни у векторах торгівлі |
| 1. Значною мірою розв’язано аграрне питання, наділивши селян невеликою кількістю землі. |
1. Революція Відкрила простір для розвитку капіталізму. |
1. Уряди приймають закони, спрямовані на розвиток промисловості й торгівлі зміцнення фінансів. |
| 2.Прискорено процес первісного нагромадження капіталу. Отже, з’явилась можливість швидко розвинути суднобудівельні, суконні, полотняні, шовкові та інші мануфактури, створити підприємства з переробки продукції сільського господарства. |
||
| 2. Введення багатопільної системи в землеробстві, запровадження травосіяння, стійлового утримання худоби та збільшення її продуктивності,розширенням посівних площ. |
3. Уряди приймають закони, спрямовані на розвиток промисловості й торгівлі. Зростає обсяг виробництва продукції важкої промисловості. Створюються банки. |
2. Проголошено свободу торгівлі. |
| 3. Розвиток капіталістичного фермерства, впровадження більш досконалих знарядь праці, машин для обробітку землі, розширення внутрішнього ринку країни. |
4. Державна політика протекціонізму, захищала промисловість від
|
3. Країни Західної Європи активно проводили політику протекціонізму спрямовану на захист законами та правилами промисловості та внутрішнього ринку країн від проникнення на нього іноземних товарів. Для цього використовувалися перш за все високі ставки мита на ввіз товарів з-за кордону. |
| 4. Тенденція розвитку двох шляхів капіталізму в сільському господарстві: прусського та американського, причому американський шлях набув поширення і розвитку в країнах Західної Європи завдяки своїй ефективності та економічній зацікавленості виробника, який працював на себе на своїй землі й прагнув краще працювати, щоб одержати більший прибуток. |
5. Зростання продуктивності в сільському господарстві поклав початок експлуатації найманих робітників, забезпеченню промисловості, що швидко розвивалася, дешевою робочою силою та мануфактур сировиною. Далі відбувався промисловий переворот — перехід від мануфактури з її ручною працею до фабрики із застосуванням системи машин та парового двигуна. Промисловий переворот був справжньою революцією у виробництві. |
4.Країни, у яких відбулися революції, налагоджують торговельні зв’язки і стають головними торговельними суб’єктами світу. |
Список
використаної літератури
1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи(XV -кінець
XVIIIст.).- К.:Генеза, 2000. — 200с.
2. Гончар Б.М. Всесвітня історія: навчальний посібник. — 3-тє
видання.-Київ: Знання, 2007. — 694с.
3. Дахно І.І. Історія країн світу: довідник. — Київ: Центр
учбової літератури, 2007. — 816с.
4. Орлова Т.В. Історія сучасного світу(XV-XXIст.): навчальний
посібник. — Київ: Знання,2008. — 552с.
5. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних учень. Нариси
економічної історії індустріальної цивілізації: навчальний посібник.-
Київ.-КНЕУ,2005-372с.
6. Рудь М.О. Історія західноєвропейського середньовіччя:
Хрестоматія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. —
Київ:Либідь, 2005. — 656с.
7. Степаненко С.В., Фещенко В.М., Антонюк С.Н. Історія
економіки та економічної думки:курс лекцій. – К.:КНЕУ,2006. — 664с.