Методика
проведення екологічної експертизи
План
1. Обгрунтування норм ГДВ населених
пунктів в процесі попередньої екологічної експертизи
2. Еколого-експертна оцінка проектів
гідротехнічних і рибогосподарських споруд
1.
ОБГРУНТУВАННЯ
НОРМ ГДВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ В ПРОЦЕСІ ПОПЕРЕДНЬОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
При розробці
проектів на будівництво і реконструкцію існуючих (діючих) підприємств
(об’єктів), створенні нових технологічних процесів і виробництв необхідно
передбачати заходи, які б забезпечували додержання технічних, екологічних
нормативів, а також санітарно-гігієнічних вимог (ГДК повітря населених
пунктів).
Граничнодопустимі
викиди (ГДВ) є науково-технічним нормативом, який встановлюється для кожного
конкретного джерела забруднення атмосфери при умові, що рівень викидів
забруднюючих речовин від нього і інших джерел, існуюючих в населеному пункті,
не перевищить нормативних показників. При цьому враховують ступінь розсіювання
і перетворення викидів в атмосфері, а також перспективу розвитку промислових
підприємств та інших об’єктів народного господарства.
Для дотримання
нормативів ГДВ в межах ГДК потрібний деякий час для внесення необхідних
корективів в технологію і організацію промислового виробництва. До введення
нормативів ГДВ застосовуються тимчасово погоджені викиди (ТПВ).
При цьому
нормативи ТПВ встановлюються не повсюдно, а для тих районів, де концентрація
шкідливих речовин в атмосфері перевищує гранично допустимі величини, а
нормативи ГДВ з причини об’єктивного характеру в цей час не можуть бути
досягнуті.
Законодавство
передбачає принцип визначення нормативів ТПВ: вони встановлюються на рівні
викидів підприємств з найкращою досягнутою технологією виробництва, аналогічних
по потужності і технологічних процесах.
ГДВ для
проектованих і реконструйованих підприємств визначаються на різних стадіях
проектування об’єктів. Для заново запроваджених (реконструйованих) підприємств
нормативи ГДВ повинні бути забезпечені до моменту прийняття цих об’єктів до
експлуатації.
Встановлення ТПВ
при розробці передпроектної і проектної документації не допускається.
При розробці
передпроектної документації (схем районного планування, генеральних планів
населених пунктів), коли потрібна тільки попередня оцінка ГДВ і з об’єктивних
причин немає можливості використати необхідну інформацію про параметри і
розташування джерел викидів, застосовують приблизні розрахунки, в тому числі:
кількість
шкідливих речовин, які виділяються, ступінь їх очищення, характеристики очисних
обладнань, середні висоти труб та ін. можуть встановлюватися на основі
проектних даних чи натурних обстежень аналогічних діючих підприємств;
якщо на
промисловій площі джерела викидів розташовані близько, то можливо умовно звести
їх до центру майданчика або до місця розташування головного джерела. Попередню
оцінку ГДВ уточнюють на наступних стадіях проектування.
При розробці
проекту пропозиції по ГДВ встановлюються для кожного джерела, наміченого до
будівництва, а також по ГДВ (ТПВ) для кожного існуючого джерела з урахуванням
фонового забруднення атмосфери від інших розташованих і тих, що проектуються в
даному районі підприємств і об’єктів незалежно від їх відомчої
підпорядкованості.
При розробці і
проведенні експертизи проектної документації, а також розробці нормативів ГДВ
одним із найбільш складних питань є оцінка технічного рівня пропонованих
проектних рішень в галузі охорони атмосферного повітря від забруднення. У цей
час потрібний всебічний облік передових досягнень науки і техніки щодо охорони
навколишнього середовища. Разом з тим експертиза повітроохоронних заходів, як
правило, грунтується на розрахунку концентрацій забруднюючих речовин, що
викидаються в атмосферне повітря, і порівнянні їх з гранично допустимими
концентраціями повітря населених міст відповідних речовин. Дальшого поширення
набуває дотримання вимог, які дозволяють враховувати передові технічні
можливості — нормативи або стандарти викиду забруднюючих речовин на одиницю
товарної продукції (питомий показник викидів), обмеження концентрації
забруднюючих речовин на виході з джерела і т. п.
Використання
питомих показників викидів забруднюючих речовин дозволяє:
порівнювати
запропоновані показники повітроохоронної діяльності з найбільш передовим
вітчизняним і світовим рівнем;
оцінити
пріоритетність використання того чи іншого виду палива в конкретних умовах
розвитку регіону;
оцінити
екологічність застосованих технологій і систем очищення викидів забруднюючих
речовин;
не допускати
грубих прорахунків при оцінці кількісних викидів забруднюючих речовин у
повітря;
наближено оцінити
економічний збиток за рахунок викидів забруднюючих речовин у повітря і
врахувати економічний ефект при визначенні ціни продукту.
Нині розроблені
питомі показники викидів забруднюючих речовин на одиницю продукції по всіх
підгалузях чорної металургії, нафтопереробної і нафтохімічної промисловості,
мінеральних добривах. В деяких інших галузях народного господарства
(енергетиці, кольоровій металургії, мікробіологічній промисловості) розроблені
питомі показники викидів забруднюючих речовин по окремих виробництвах.
Оцінки питомих
показників викидів забруднюючих речовин у повітря на одиницю продукції
проводились для проектованих, тих, що будуються, і реконструйованих
підприємств. Ступінь і глибина їх розробки в різних галузях промисловості мають
значні відміни. В алюмінієвій, мідеплавильній та інших підгалузях встановлені
питомі викиди забруднюючих речовин для існуючих передових підприємств.
Основним
недоліком галузевих нормативів є їх надто обмежений характер стосовно
забруднюючих речовин, що викидаються у повітря. Наприклад, в чорній металургії
розроблені питомі викиди по 6 речовинах, в той час як всього викидається тільки
коксохімічними підприємствами близько 36 забруднюючих речовин, в тому числі 8
високотоксичних канцерогенних речовин. По хімічній промисловості питомі
показники викидів встановлені для 18 речовин, а всього підприємства цієї галузі
викидають близько 338 речовин, з них 49 високотоксичні, канцерогенні і
мутагенні. Не встановлені питомі показники викидів для поліхлорованих речовин
та поліциклічних сполук типу діоксину, які при невеликих обсягах викидів є
надзвичайно високотоксичними з високою біологічною активністю і здатністю до
біопереносу в природному середовищі. Аналогічне становище має місце і в інших
галузях, що обмежує широке використання питомих викидів. Все це вимагає
подальшої розробки питомих показників викидів для всіх основних забруднюючих
речовин.
екологічна
експертиза викид норматив
2.
ЕКОЛОГО-ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ПРОЕКТІВ ГІДРОТЕХНІЧНИХ І РИБОГОСПОДАРСЬКИХ СПОРУД
Головна мета
цього розділу — надання методичної допомоги фахівцям-експертам при здійсненні
екологічної експертизи проектної документації на такі види господарської
діяльності:
1) водопостачання
з рибогосподарських водойм за допомогою водозабірних споруд для технічних і
питних цілей;
2) скидання
очищених стічних вод у рибогосподарські водойми;
3) проведення
різних робіт у рибогосподарських водоймах.
Будівництво,
реконструкція і розширення підприємств, споруд, інших об’єктів та їх експлуатація,
проведення різних робіт на рибогосподарських водоймах у більшості випадків
негативно впливають на екологічні умови цих водойм (водотоків) і призводять до
зниження їх продуктивності, погіршення видового складу іхтіофауни, виснаження
запасів риб, інших об’єктів водного промислу і гідробіонтів.
При проектуванні
будівництва об’єктів або при проведенні робіт на акваторії, у заплаві або в
прибережній смузі рибогосподарських водойм відповідно до природоохоронного
законодавства і за погодженням з територіальними органами охорони природи і
рибогосподарськими організаціями повинні передбачатися заходи щодо
максимального запобігання несприятливому впливу на умови мешкання і розмноження
риб.
При виборі
варіантів розташування об’єктів або проведення робіт у водоймі необхідно
враховувати вплив того чи іншого варіанта на рибні запаси. Особливу увагу
експертам слід зосереджувати на забезпеченні недоторканості ділянок, що
складають певну цінність як середовище мешкання і розмноження риб (місця
масового нересту, нагулу і зимівлі).
Розглянемо
питання здійснення екологічної експертизи проектної документації, пов’язаної із
забором води з рибогосподарських водойм, скиданням до них очищених стічних вод
і проведенням видів робіт, які негативно впливають на стан водного середовища і
на його мешканців.
Водозабірні
споруди на рибогосподарських водоймах Перше, з чим зустрічається
фахівець-експерт при розгляді проектної документації гідротехнічних об’єктів,
при будівництві яких планується забір води або скидання стічних вод у поверхневі
вододжерела, є визначення належності їх до рибогосподарських. Усі водойми
(територіальні води держав, внутрішні моря, ріки, озера, ставки, водосховища та
їх придаткові води), які використовуються чи можуть бути використані для
промислового лову риби та інших водних тварин і рослин або мають значення для
відтворення запасів промислових риб, вважаються рибогосподарськими водоймами.
Забір води з
рибогосподарських водойм, як правило, пов’язаний з несприятливим впливом на,
рибні запаси, оскільки при цьому, крім вилучення самої води, що є середовищем
мешкання риби, має місце загибель ікри, личинок риби, молоді і дорослих особин,
а також втрати кормової бази.
Оскільки робота
всякої водозабірної споруди впливає не лише на рибопромислові запаси, але й
часто створює загрозу існуванню окремих видів риб, при розгляді проектної
документації особливо важливе значення повинно надаватися розташуванню
водозабору на водогосподарських водоймах. У місцях нересту, масового нагулу,
шляхах міграції риби розташування водозабірних споруд недопустимо. Визначається
можливе місце водозабірної споруди на підставі рибогосподарських досліджень, до
складу яких входять: загальна оцінка стану рибних запасів у даній водоймі та
перспективи їх збільшення, характеристика умов розмноження промислових видів
риб; дані про їх міграції і розташування ділянок, на яких спостерігається
концентрація риб (нерестовища), місця масового нагулу, зимівлі.
Рибогосподарські характеристики водойм надаються замовником разом з проектною
документацією, а у складанні їх беруть участь іхтіологічні служби державних
органів охорони рибних запасів і спеціалізовані науково-дослідні організації.
На підставі
рибогосподарської характеристики експерт приймає принципове рішення про
допустимість розташування водозабірної споруди у запропонованому місці. З
практики роботи слід відзначити, що кращих результатів досягають при
безпосередньому контакті експертів з проектними організаціями на ранніх стадіях
проектування (вибір ділянки, передпроектні рішення). При розміщенні водозабору,
що планується, проектній організації пропонується визначити кілька можливих
варіантів і в подальшому керуватися рибогосподарськими характеристиками
ділянок. При цьому є можливість погодити найбільш сприятливий для рибного
господарства варіант розміщення водозабору.
Наступним
важливим питанням при експертизі водозабірних споруд є розгляд проектної
документації безпосередньо рибозахисного устаткування (РЗУ), яким планується
обладнати водозабірну споруду. Згідно з природоохоронними нормами забір води з
рибогосподарських водойм недопустимий без обладнання водозабірної споруди
рибозахисним устаткуванням. Існують численні типи РЗУ, які умовно можна
поділити на три групи: механічні, гідравлічні та фізіологічні огородження.
Рибозахисна ефективність їх залежно від гідрологічних особливостей водойми,
концентрації риби, її вікового, видового складу досить різноманітна і
коливається від 15—20 до 75—80 %. Рибозахисний ефект РЗУ визначається
співвідношенням кількості риби, що потрапляє у водозабір, при наявності устаткування
і без нього.
При прийнятті
рішення про можливість застосування певного типу РЗУ в першу чергу треба
визначити, чи є запропоноване устаткування типовим і чи погоджене воно з
постійною іхтіологічною комісією органів рибоохорони.
З досвіду
експлуатації РЗУ і за даними іхтіологічних спостережень, на водозабірних
спорудах добре виявили себе рибозахисні устаткування механічної групи, які
створюють перешкоди рибі на шляху до всмоктуючого оголовку. З цієї групи
найбільше поширення одержали металеві сітки з вічком не більше 4X4 мм і
фільтруючі касети з наповнювачем, діаметр фракцій яких не перевищує 25—З0 мм.
При розгляді
проектної документації на експериментальні або комбіновані РЗУ у висновку треба
обумовити обгрунтування кошторису будівництва на проведення іхтіологічних
спостережень протягом двох років.
Умови скидання
стічних вод у рибогосподарські водойми
Скидання стічних
вод у рибогосподарські водойми після відповідного очищення допускається лише у
випадку неможливості повного використання їх у виробництві або на зрошення і
випаровування. При розгляді документації, крім загальноприйнятих
природоохоронних нормативних документів, експерт повинен керуватися «Водним
кодексом», «Положенням про охорону
рибних запасів і про регулювання рибальства», а також «Правилами охорони
поверхневих вод від забруднення стічними водами». Згідно з цими документами,
забороняється всяке скидання стічних вод в місцях масового нересту, нагулу і
зимівлі риби, наявність яких визначається рибогосподарською характеристикою.
На відміну від
водойм культурно-побутового призначення у рибогосподарських водоймах
концентрації забруднюючих речовин стічних вод при їх змішуванні з водами цих
водойм по всіх показниках забруднень не повинні поширюватись більш як на 500 м.
Експерту також треба користуватися «Узагальненим переліком гранично допустимих
концентрацій (ГДК) і орієнтовно безпечних рівнів шкідливих речовин для води
рибогосподарських водойм». При цьому необхідно, щоб надходження стічних вод не
змінювало складу і властивостей води рибогосподарських водних об’єктів по
жодному з показників, наведених у переліку ГДК шкідливих речовин у водотоках.
Категорично забороняється скидання у рибогосподарські водойми стічних вод з
шкідливими речовинами, для яких не встановлені рибогосподарські гранично допустимі
концентрації. Особливу увагу при розгляді проектної документації слід приділяти
запланованому скиданню речовин, які поглинають при розкладанні кисень води у
великій кількості, і скиданню термальних вод, що порушують температурний режим
водойми. Необхідно звертати увагу на такі порушення, що часто зустрічаються у
проектній документації, як недооцінка шкідливостей по лімітуючих показниках, а
при застосуванні глибоководного розсіюючого випуску — невиконання вимоги
досягнення встановленої для рибогосподарських водойм якості води безпосередньо
у місці змішування очищених стоків з водою водойм.
Проведення робіт
на водоймах
При експертизі
проектної документації на проведення звичайних днопоглиблювальних, вибухових
робіт і робіт по прокладанню продуктопроводів, кабелів зв’язку тощо з
екологічної точки зору варто загострити увагу на таких головних питаннях.
Чи розроблена
документація, що надається згідно з вимогами законодавства України про охорону
навколишнього середовища, законодавства про надра, водного законодавства,
законодавства про охорону рибних запасів і правил рибальства, що діють на
території України, а також Правил охорони поверхневих вод від забруднення
стічними водами.
Чи розроблені
технологічні схеми (або інша проектна документація) в обсязі й у відповідності
з вимогами «Тимчасового положення про технологічні схеми видобування піску,
гравію і піщано-гравійної суміші в руслах судноплавних річок та інших
судноплавних водоймах», головні вимоги якого, зокрема, в плані охорони
навколишнього середовища передбачають:
а) опис
місцерозташування найближчого господарсько-питного водозабору, що знаходиться у
районі родовища;
б) розрахунок
обсягу відходів (сухе сміття, ганчір’я, підсланцеві води, побутові й виробничі
стічні води) і заходи по вилученню цих відходів із блоків розробки родовища;
в) розрахунок по
визначенню відстані виносу зважених часток грунту від місця проведення робіт до
створу, де вміст зазначених речовин відповідає рибогосподарським вимогам і
вимогам водокористування;
г) площа розробки
дна водойми або територія прибережної смуги (зона);
д) заходи, що
забезпечують виконання вимог водокористування і рибного господарства до
концентрацій зважених часток грунту у воді водойм.
Треба також
відзначити, що обов’язково в матеріалах повинен бути розроблений розділ оцінки
впливу запланованої господарської діяльності на стан навколишнього середовища в
районі проведення робіт і відповідно на стан іхтіофауни, інших об’єктів
промислу і гідробіонтів. Треба також врахувати, що вимагається розміщення
об;єктів і проведення робіт передбачати у місцях, і засобами, які мають
мінімальний негативний вплив на водні екосистеми і рибні запаси. У випадках,
коли заплановані заходи не дозволяють повністю уникнути негативного впливу на
екологічні умови водойм і забезпечити збереження і відтворення в них рибних
запасів, проводиться оцінка (підрахунок) збитку рибним запасам внаслідок
порушення поверхні дна, ліквідації біоценозів, знищення нерестилищ, підвищення
замуленості води і прилеглих площ, загибелі риби та інших видів впливу. У цьому
випадку збиток підраховується відповідно до «Тимчасової методики оцінки збитку,
що завдається рибним запасам внаслідок будівництва, реконструкції і розширення
підприємств, споруд та інших об’єктів і проведення різних видів робіт на
рибогосподарських водоймах».
При цьому
розробляються заходи, на підставі яких при затвердженні проектної документації
приймається рішення про необхідність і доцільність виконання додаткових заходів
по збереженню рибних запасів (будівництво за рахунок коштів замовника запланованих
робіт або об’єктів рибоводних господарств, заводів тощо, або інших заходів,
визначених галузевою наукою і погоджених Міністерством охорони навколишнього
природного середовища України, іншими органами рибоохорони на території
держави).
При проведенні
днопоглиблювальних робіт, прокладанні кабелів зв’язку, будівництві різного типу
Продуктопроводів, що перетинають водойми і водотоки, для поглиблення і розробки
підводних траншей застосовується гідромеханізований спосіб проведення робіт. У
всіх проектних матеріалах у вигляді додатків, або в їх складі обов’язково
повинні бути:
1)
рибогосподарська характеристика водойми в районі (на ділянці) будівництва або
проведення робіт, підготовлена і видана іхтіологічною службою відповідних
органів рибоохорони з погодженням проведення робіт у водоймі, визначенням в
разі необхідності конкретного місця проведення робіт, місць відвалів грунту,
способів проведення робіт та інших необхідних заходів, спрямованих на
збереження і відтворення рибних запасів;
2) висновок
санітарно-епідеміологічної служби;
3) висновок
місцевих природоохоронних органів про проектні рішення.
Виконання
викладених у цьому розділі вимог і положень, а також врахування пропозицій,
обгрунтованих на досвіді попередньої роботи по екологічній експертизі проектів
дозволить запобігти і значно зменшити несприятливий вплив при запланованій
господарській діяльності на рибогосподарських водоймах.
Не допускається
приймання в експлуатацію об’єктів виробничого призначення, по яких в порушення
встановленого порядку внесені зміни в склад пускових комплексів, передбачених
проектом.
У виняткових
випадках зміни в складі пускових комплексів можуть бути внесені органом, що
затвердив проект.
При цьому із
складу пускових комплексів не повинні виключатися будівлі і споруди, що призначені
для ефективного очищення, знешкодження, вловлення шкідливих викидів в
атмосферу, воду і грунт, для переробки відходів виробництва і меліоративні
заходи.
Успішне вирішення
проблеми збереження природного середовища залежить в першу чергу від вмілого
використання досягнень науково-технічного прогресу — впровадження технологій,
матеріалів і обладнання, що забезпечує мало- і безвідходне виробництво, повну і
комплексну переробку мінеральної сировини, максимальну утилізацію відходів,
економне витрачання земельних, водних та інших природних ресурсів.
У зв’язку з цим
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України підвищило
вимоги до якості проектних матеріалів будівництва, реконструкції, технічного
переоснащення народногосподарських об’єктів, що надходять на розгляд.
Після здійснення
екологічної експертизи проектів Головне управління екологічної експертизи
Міністерства продовжує контролювати стан справ і в післяпроектний період — при
подальшому будівництві народногосподарських об’єктів і виконанні відповідних
запроектованих заходів на них.
Наступним етапом
післяпроектного аналізу є контроль за будівництвом природоохоронних об’єктів на
народногосподарських будовах, освоєнням ліміту капітальних вкладень і
будівельно-монтажних робіт.
Для цього на
початку поточного року визначається ліміт капітальних вкладень по республіці,
області, місту або районі, пускові об’єкти, в тому числі держзамовлення,
об’єкти по ресурсах (пускові та перехідні).
Встановлюються
ділові зв’язки з основними підрядними організаціями, приймаються спільні
рішення по пускових об’єктах поточного року, призначаються відповідальні особи
по кожному об’єкту.
Встановлюються
також ділові відносини, з відповідними банковськими установами, адже
фінансування робіт по всіх проектах буде відкриватися тільки при наявності
позитивного висновку державної екологічної експертизи.
Приймаються при
необхідності санкції, звертається увага громадськості до будівництва
природоохоронних об’єктів, порушується клопотання перед вищестоящими
будівельними організаціями про позбавлення премій виконавців за несвоєчасне
виконання будівельно-монтажних робіт.
По пускових
об’єктах поточного року інформуються основні замовники і підрядники про те, що
той чи інший народногосподарський об’єкт буде прийнятий в експлуатацію тільки
при одночасному введенні в дію природоохоронних установок і споруд.
Оперативний
контроль на важливіших природоохоронних об’єктах проводиться щомісячно,
складаються відповідні акти, протоколи, а у виняткових випадках, коли виробничі
потужності будуються значно швидше, ніж природоохоронні, виносяться постанови
про припинення фінансування виробничих потужностей і прискорення будівництва
природоохоронних об’єктів.
На жаль, протягом
десяти останніх років в Україні ні за один рік виконання плану будівництва
природоохоронних об’єктів не було досягнуто в повному обсязі.
Завершальним
етапом післяпроектного аналізу є контроль за прийманням в експлуатацію
народногосподарських об’єктів. На цьому етапі основну увагу звертають на
одночасність будівельної готовності виробничих і природоохоронних потужностей
на об’єктах.
Видно, що робота
по контролю за прийманням в експлуатацію народногосподарських об’єктів вимагає
наполегливості, цілеспрямованості та принциповості.
Література
1. Андрейцев В.І. Політика. Іновації.
Приватизація. Екологічна безпека. Право. (Проблеми оптимізації законодавства
України). – К., 1989.
2. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право
України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000.
3. Дмитренко І.А. Екологічне право України. Підручник. – К.:
Юрінком Інтер, 2001.
4. Екологічна експертиза: Право і практика / За ред.
Андрейцева В.І., Пустовойта М.А. – К.: Урожай, 1992. – 208 с.
5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х
книгах / За ред. Андрейцева В.І. – К.: Юрінком, 1997.
6. Ільніцька Н.В. Основи екологічного права. – Львів, 1997.
7. Краснова М.В., Позняк Е.В. Правове забезпечення екологічної
безпеки: роль науково-правового фактору. // Право України. — 2000, -№3.
8. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний
аналіз перспектив покращення / А.Б. Качинський. – К.:НІСД, 2001. – 312 с.
9. Малишко М.І. Основи екологічного права України. – К.: МАУП,
1999.