Питання медичної термінології як складової частини
української лексики досить широке. У своєму рефераті я зупинилася на історії
розвитку української медичної термінології та проблемі її використання на
практиці.
Розбудова незалежної держави вимагає від її народу знання державної мови. Передусім це стосується наукових
працівників в тому числі медиків. Повсякденно виникає потреба писати наукові
праці, для викладачів навчальних закладів – читати лекції українською мовою, а
для лікарів-практиків – спілкуватися з пацієнтами та колегами. Фахове мовлення
– це частина загальнонаціональної мови. Характерними особливостями професійного
мовлення медика є переплетення і взаємодоповнення наукового та ділового стилів
мови, вживання мовних засобів (фахових термінів) високого ступеня стандартизації,
точність формулювань, зваженість, доречність і логічність викладу. Тому при
вивченні лексичного складу фахового мовлення основна увага приділяється
термінологічній лексиці.