Вступ
Актуальність дослідження. Нові цілі освіти
припускають формування творчої особистості, здатної до самостійного визначення способів
своєї діяльності. Якість
освітнього процесу багато в чому визначається тим, якою мірою учень є суб’єктом
пізнання, виявляючи в процесі навчання активність і пізнавальну самостійність. Самостійність є основою формування творчості в діяльності
суб«єкта, а творча діяльність — це активна взаємодія суб»єкта з навколишнім світом,
в результаті якого він цілеспрямовано змінює цей світ і себе, і створює щось нове,
що має суспільне значення. Тому майбутнє напряму
залежить від зусиль школи: наскільки добре вона забезпечить розвиток активності
і самостійності підлітків у навчанні. Таким чином, дана проблема є об’єктом пильної
уваги психологів і педагогів. Разом з тим,
завдання освіти на сучасному етапі вимагають конкретного вивчення проблеми самостійності
підлітків на матеріалі окремих предметів. У роботі кращих
вчителів накопичений значний досвід розвиваючого навчання. Однак переважно
в більшості шкіл залишається традиційна організація самостійності підлітків. Ці недоліки масової
практики пояснюються не достатньо високим рівнем розвитку технології самостійності
школярів в навчально-виховному процесі.